Шукшин был очень разносторонним человеком. Он проявил себя как кинорежиссёр, актёр, сценарист и, конечно же, писатель. Герои Шукшина в его рассказах — это русские люди, которые в тоже время имеют своеобразный характер. Эта особенность во всем творчестве Василия Макаровича, как в его фильмах, так и в рассказах. Рассказ «Экзамен», к слову, не исключение. Рассказ написан Шукшиным Василием Макаровичем в 1962 году. Действие происходит в университете в послевоенные годы. Главные герои – это студент, сдающий экзамен по литературе, и профессор. Студент вытягивает билет с во про «Слово о полку Игореве», которое он даже не читал, а посмотрел»… Стоит отметить композицию, на которой построен рассказ. Он почти полностью состоит из диалогов между студентом и профессором, вследствие чего читается он очень легко и на одном дыхании. Также нельзя оставить без внимания мастерство автора в изображении героев. «Студент — рослый парняга с хорошим лицом. Глаза у парня правдивые и неглупые». Сразу представляется образ этого самого «парня». Перед нами раскрывается его душа, его черты, такие как честь, достоинство, которые в последнее время уходят на второй план. Рассказ разбавляется мастерским описанием улицы за окном. Создается некая атмосфера позднего вечера. К слову, рассказ очень актуален в наши дни. Я очень советую рассказ «Экзамен», написанный Шукшиным, к прочтению всем. К тому же он небольшой и читается очень легко.
Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість — фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику думки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іноземних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю і незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Багатством і різноманітністю жанрів відзначається усна творчість українського народу. Вона є і безцінною духовною скарбницею нації. Усну народну творчість ще називають фольклором, що в перекладі означає — народна мудрість. Фольклор узятий з різних джерел на основі безпосередніх над навколишнім життям. Він відтворює історію, культуру, побут, традиції, вірування народу. Жанри фольклору надзвичайно різноманітні — це казки, прислів’я, загадки, пісні, думи тощо.
Одним із найдавніших і найцікавіших жанрів фольклору є казки. У казках зоображуються здебільшого вигадані події. Це зрозуміло, адже народ у цих творах виражав свою мрію, наприклад, розбагатіти, дочекатися справедливого суду, помститися ворогам.
Українські народні казки надзвичайно різноманітні. Є казки, дійовими особами,в яких є тварини,і тварини незвичайні: вони вміють говорити, думати, відчувати. Є казки, у яких діють люди або історичні особи. Світ казок не лише чарівний, фантастичний, а й повчальний: у казках дається відповідь на одвічні питання, які завжди хвилюють людей — що є сенсом людського життя?, що таке добро і зло, життя і смерть?
Загадка — теж один із видів усної народної творчості, у якому описано певне явище чи істоту, але не названо її, а співрозмовник має відгадати, про що йдеться у загадці. Загадки, складені народом, відзначаються своєю дотепністю, оригінальністю, поетичністю. Вони допомагають розвивати фантазію, творче мислення. Цікаву сторінку усної народної творчості складають прислів’я і приказки відображується багатовікова мудрість народу, практичний досвід у різних ерах людської діяльності, розкрито явища природи, передано мрії і прагнення народу.
Всесвітнє визнання дістала українська народна пісня — геніальний витвір нашого народу. В українських народних піснях поетично відтворено історичні події, кум і радість, мрії і бажання людей. Пісня розкриває духовне коріння, велич і крану народної душі. Письменник М..П. Стельмах писав: «Українська народна пісня пережила всі лихоліття і з глибин сивих віків донесла в наше сьогодення думи й почуття, болі й сподівання народу». Українську народну пісню, то радісну, то сумну складав-виспівував пастушок, знедолений наймит чи кріпак, закохана дівчина, мужній козак — захисник рідної землі. І пісня жила, передавалася з покоління в покоління. Немов велетенське дерево розрослася українська народна пісня. І кожна гілка цього могутнього дерева — то невід’ємні різні сторони багатогранного життя народу. Народні пісні пов’язані з працею, дозвіллям, святами й обрядами, наймитуванням, заробітчанством, рекрутчиною, боротьбою народу за волю та незалежність. Українська пісня, мінорна за пануючим ладом, сумна навіть у веселому запалі, залишиться всіма знавцями на одне з перших місць серед пісень усіх народів.
Оригінальним і популярним видом усної народної творчості в Україні є думи. Це великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту. Найчастіше в умах розповідається про події, пов’язані з героїчною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників.
Наша дума, наша пісня не вмре не загине.
От де, люде, наша слава, Слава України!
Писав великий Тарас Шевченко.
У багатьох народних думах та піснях український народ прославив козаків, вірних захисників, справжніх патріотів Батьківщини. Тематика дум та пісень тісно пов’язана з подіями, що стосуються всього народу, його ідеалами та прагненнями. Не можна бути свідомим, культурним громадянином своєї країни, не знаючи свого народу, не почуваючи себе його сином. Не можна глибоко розуміти свій народ, не знаючи його художньої словесної творчості. Отже, фольклор — це дорогоцінне художнє надбання народу, це витвір його поетичної душі, котрі необхідно знати й цінувати.
Шукшин был очень разносторонним человеком. Он проявил себя как кинорежиссёр, актёр, сценарист и, конечно же, писатель. Герои Шукшина в его рассказах — это русские люди, которые в тоже время имеют своеобразный характер. Эта особенность во всем творчестве Василия Макаровича, как в его фильмах, так и в рассказах. Рассказ «Экзамен», к слову, не исключение. Рассказ написан Шукшиным Василием Макаровичем в 1962 году. Действие происходит в университете в послевоенные годы. Главные герои – это студент, сдающий экзамен по литературе, и профессор. Студент вытягивает билет с во про «Слово о полку Игореве», которое он даже не читал, а посмотрел»… Стоит отметить композицию, на которой построен рассказ. Он почти полностью состоит из диалогов между студентом и профессором, вследствие чего читается он очень легко и на одном дыхании. Также нельзя оставить без внимания мастерство автора в изображении героев. «Студент — рослый парняга с хорошим лицом. Глаза у парня правдивые и неглупые». Сразу представляется образ этого самого «парня». Перед нами раскрывается его душа, его черты, такие как честь, достоинство, которые в последнее время уходят на второй план. Рассказ разбавляется мастерским описанием улицы за окном. Создается некая атмосфера позднего вечера. К слову, рассказ очень актуален в наши дни. Я очень советую рассказ «Экзамен», написанный Шукшиным, к прочтению всем. К тому же он небольшой и читается очень легко.
Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість — фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику думки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іноземних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю і незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Багатством і різноманітністю жанрів відзначається усна творчість українського народу. Вона є і безцінною духовною скарбницею нації. Усну народну творчість ще називають фольклором, що в перекладі означає — народна мудрість. Фольклор узятий з різних джерел на основі безпосередніх над навколишнім життям. Він відтворює історію, культуру, побут, традиції, вірування народу. Жанри фольклору надзвичайно різноманітні — це казки, прислів’я, загадки, пісні, думи тощо.
Одним із найдавніших і найцікавіших жанрів фольклору є казки. У казках зоображуються здебільшого вигадані події. Це зрозуміло, адже народ у цих творах виражав свою мрію, наприклад, розбагатіти, дочекатися справедливого суду, помститися ворогам.
Українські народні казки надзвичайно різноманітні. Є казки, дійовими особами,в яких є тварини,і тварини незвичайні: вони вміють говорити, думати, відчувати. Є казки, у яких діють люди або історичні особи. Світ казок не лише чарівний, фантастичний, а й повчальний: у казках дається відповідь на одвічні питання, які завжди хвилюють людей — що є сенсом людського життя?, що таке добро і зло, життя і смерть?
Загадка — теж один із видів усної народної творчості, у якому описано певне явище чи істоту, але не названо її, а співрозмовник має відгадати, про що йдеться у загадці. Загадки, складені народом, відзначаються своєю дотепністю, оригінальністю, поетичністю. Вони допомагають розвивати фантазію, творче мислення. Цікаву сторінку усної народної творчості складають прислів’я і приказки відображується багатовікова мудрість народу, практичний досвід у різних ерах людської діяльності, розкрито явища природи, передано мрії і прагнення народу.
Всесвітнє визнання дістала українська народна пісня — геніальний витвір нашого народу. В українських народних піснях поетично відтворено історичні події, кум і радість, мрії і бажання людей. Пісня розкриває духовне коріння, велич і крану народної душі. Письменник М..П. Стельмах писав: «Українська народна пісня пережила всі лихоліття і з глибин сивих віків донесла в наше сьогодення думи й почуття, болі й сподівання народу». Українську народну пісню, то радісну, то сумну складав-виспівував пастушок, знедолений наймит чи кріпак, закохана дівчина, мужній козак — захисник рідної землі. І пісня жила, передавалася з покоління в покоління. Немов велетенське дерево розрослася українська народна пісня. І кожна гілка цього могутнього дерева — то невід’ємні різні сторони багатогранного життя народу. Народні пісні пов’язані з працею, дозвіллям, святами й обрядами, наймитуванням, заробітчанством, рекрутчиною, боротьбою народу за волю та незалежність. Українська пісня, мінорна за пануючим ладом, сумна навіть у веселому запалі, залишиться всіма знавцями на одне з перших місць серед пісень усіх народів.
Оригінальним і популярним видом усної народної творчості в Україні є думи. Це великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту. Найчастіше в умах розповідається про події, пов’язані з героїчною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників.
Наша дума, наша пісня не вмре не загине.
От де, люде, наша слава, Слава України!
Писав великий Тарас Шевченко.
У багатьох народних думах та піснях український народ прославив козаків, вірних захисників, справжніх патріотів Батьківщини. Тематика дум та пісень тісно пов’язана з подіями, що стосуються всього народу, його ідеалами та прагненнями. Не можна бути свідомим, культурним громадянином своєї країни, не знаючи свого народу, не почуваючи себе його сином. Не можна глибоко розуміти свій народ, не знаючи його художньої словесної творчості. Отже, фольклор — це дорогоцінне художнє надбання народу, це витвір його поетичної душі, котрі необхідно знати й цінувати.
Объяснение: