горький старуха изергель в какое время суток и где рассказчик услышал обе легенды могли ли быть рассказаны эти истории в другой обстановке, докажите что природа действующее лицо в рассказе
Мальчик Алёша, примерно девяти десяти лет, обучался в пансионе в Санкт-Петербурге примерно в 1790-х годах. Его родители жили далеко, и в каникулы он оставался в пансионе. В свободное время он часто кормил куриц, содержащихся при кухне, и особенно выделял черную хохлатую Чернуху. Однажды кухарка Тринушка решила зарезать её для обеда, но Алеша у её не делать этого, подарив ей золотой империал, его единственную драгоценность. Ночью мальчик услышал, как его зовет Чернуха, и удивился, что курица умеет говорить. Та позвала его за собой, и, в итоге, привела Алёшу в подземное царство, где жили маленькие человечки ростом с пол-аршина. Его встретил король и вынес благодарность за своего главного министра. Оказалось, что курица Чернуха на самом деле — министр подземного царства. Алёша по за услугу всегда знать урок, ничего не изучая, и король подарил ему конопляное зернышко, хотя и был недоволен леностью мальчика. Условием король поставил никому не говорить о виденном под землей, и министр потом объяснил Алёше, что по обычаям подземных жителей те должны покинуть земли, где живут, если человек, узнавший о них, будет этим хвастать.
Подарок короля оказался действенным, и Алёша стал показывать феноменальные Сначала ему было неловко, но потом он привык и загордился. Но однажды он потерял семечко, а с ним отвечать. Его строго наказали, считая не капризом, но Чернушка вернулась и возвратила ему потерянное зернышко, хотя и была опечалена его поведением. Алёша воспользовался волшебством и моментально выучил несколько страниц, но учитель заподозрил неладное и начал разбираться, как это у него получилось. Алёша от страха перед розгами забыл запрет короля, и начал рассказывать о подземных жителях, но учитель счёл это выдумками и всё-таки высек мальчика.
Ночью того дня к Алёше явился министр подземного царства, и рассказал мальчику, что из-за его народу подземных жителей приходится покидать насиженное место, а сам министр осужден королём носить золотые кандалы, какие Алеша с ужасом увидел на его руках. Они со слезами навсегда. Алёша, пробыв в сильной горячке шесть недель, снова стал прилежным и добрым мальчиком, хотя и утратил волшебные
Маленький принц уособлює в казці ті людські якості, які складають сенс і зміст людського життя. У нього добре серце, розумний погляд на світ. Малюк працьовитий, постійний у своїх прихильностях, позбавлений будь-яких агресивних або жадібних прагнень. З розповідей Малюка ми дізнаємося про його маленьку планету і про його мандрівки із птахами по інших світах. На різних планетах Малюк бачив багатьох людей, що присвятили своє життя нерозумним цілям. Це король, що «править» світом, ніким не управляючи, честолюбець, зачарований своїм марнославством, гіркий п’яниця, «ділова людина», зайнята безглуздим підрахунком зірок.
На Землі, куди потрапив Малюк, таких людей було дуже багато (сто одинадцять королів!). Життя дорослих людей взагалі здається Малюку нерозумним. Адже покликання людини — лише в безкорисливій любові до тих, кому ти потрібний. Так, Малюк любить вирощену ним квітку троянди. Він навчився приручати звірів. Цьому навчив його Лис, що, виявляється, хотів, щоб його приручили. Малюк легко заводить друзів, чесно виконує обов’язки, покладені на людину життям. Життя дане людині, щоб прожити його з іншими людьми, прожити недаремно — така мораль казки «Маленький принц».
У фіналі казки з’являється мотив смерті. До цієї теми, до якої часто й по-різному звертаються сучасні закордонні письменники, поети, драматурги, Екзюпері підійшов по-своєму. Смерть неминуча, — міркує Маленький принц. Але чи можна вважати, що смерть позбавляє людське життя сенсу? Маленький принц так не думає. Він змушує людину примиритися з неминучістю смерті й запевняє льотчика, що інакше йому, Малюку, ніяк не повернутися на свою планету.
Хоча тут, у казці, знову з’являється релігійний мотив, безсмертя душі, про яке говорить Екзюпері, трактується не в релігійному контексті. Екзюпері протиставляє своє ставлення до життя й смерті песимістичній й нігілістичній філософії, що позбавляє сенсу людське життя.
Мальчик Алёша, примерно девяти десяти лет, обучался в пансионе в Санкт-Петербурге примерно в 1790-х годах. Его родители жили далеко, и в каникулы он оставался в пансионе. В свободное время он часто кормил куриц, содержащихся при кухне, и особенно выделял черную хохлатую Чернуху. Однажды кухарка Тринушка решила зарезать её для обеда, но Алеша у её не делать этого, подарив ей золотой империал, его единственную драгоценность. Ночью мальчик услышал, как его зовет Чернуха, и удивился, что курица умеет говорить. Та позвала его за собой, и, в итоге, привела Алёшу в подземное царство, где жили маленькие человечки ростом с пол-аршина. Его встретил король и вынес благодарность за своего главного министра. Оказалось, что курица Чернуха на самом деле — министр подземного царства. Алёша по за услугу всегда знать урок, ничего не изучая, и король подарил ему конопляное зернышко, хотя и был недоволен леностью мальчика. Условием король поставил никому не говорить о виденном под землей, и министр потом объяснил Алёше, что по обычаям подземных жителей те должны покинуть земли, где живут, если человек, узнавший о них, будет этим хвастать.
Подарок короля оказался действенным, и Алёша стал показывать феноменальные Сначала ему было неловко, но потом он привык и загордился. Но однажды он потерял семечко, а с ним отвечать. Его строго наказали, считая не капризом, но Чернушка вернулась и возвратила ему потерянное зернышко, хотя и была опечалена его поведением. Алёша воспользовался волшебством и моментально выучил несколько страниц, но учитель заподозрил неладное и начал разбираться, как это у него получилось. Алёша от страха перед розгами забыл запрет короля, и начал рассказывать о подземных жителях, но учитель счёл это выдумками и всё-таки высек мальчика.
Ночью того дня к Алёше явился министр подземного царства, и рассказал мальчику, что из-за его народу подземных жителей приходится покидать насиженное место, а сам министр осужден королём носить золотые кандалы, какие Алеша с ужасом увидел на его руках. Они со слезами навсегда. Алёша, пробыв в сильной горячке шесть недель, снова стал прилежным и добрым мальчиком, хотя и утратил волшебные
Маленький принц уособлює в казці ті людські якості, які складають сенс і зміст людського життя. У нього добре серце, розумний погляд на світ. Малюк працьовитий, постійний у своїх прихильностях, позбавлений будь-яких агресивних або жадібних прагнень. З розповідей Малюка ми дізнаємося про його маленьку планету і про його мандрівки із птахами по інших світах. На різних планетах Малюк бачив багатьох людей, що присвятили своє життя нерозумним цілям. Це король, що «править» світом, ніким не управляючи, честолюбець, зачарований своїм марнославством, гіркий п’яниця, «ділова людина», зайнята безглуздим підрахунком зірок.
На Землі, куди потрапив Малюк, таких людей було дуже багато (сто одинадцять королів!). Життя дорослих людей взагалі здається Малюку нерозумним. Адже покликання людини — лише в безкорисливій любові до тих, кому ти потрібний. Так, Малюк любить вирощену ним квітку троянди. Він навчився приручати звірів. Цьому навчив його Лис, що, виявляється, хотів, щоб його приручили. Малюк легко заводить друзів, чесно виконує обов’язки, покладені на людину життям. Життя дане людині, щоб прожити його з іншими людьми, прожити недаремно — така мораль казки «Маленький принц».
У фіналі казки з’являється мотив смерті. До цієї теми, до якої часто й по-різному звертаються сучасні закордонні письменники, поети, драматурги, Екзюпері підійшов по-своєму. Смерть неминуча, — міркує Маленький принц. Але чи можна вважати, що смерть позбавляє людське життя сенсу? Маленький принц так не думає. Він змушує людину примиритися з неминучістю смерті й запевняє льотчика, що інакше йому, Малюку, ніяк не повернутися на свою планету.
Хоча тут, у казці, знову з’являється релігійний мотив, безсмертя душі, про яке говорить Екзюпері, трактується не в релігійному контексті. Екзюпері протиставляє своє ставлення до життя й смерті песимістичній й нігілістичній філософії, що позбавляє сенсу людське життя.
Объяснение: