Родители это святое! все говорят, что молодость, вероятно, самое лучшее время нашей жизни. молодость - это любовь, дружба, романтика, новые открытия и т.д. но это также самое трудное время для принятия важныхрешений, которые повлияют на всю нашу жизнь. наше время не простое даже для взрослых, не говоря уже и о подростках, которые должны найти свое место в обществе, (а это сложно). именно поэтому родители должны своим детям решать трудные вопросы, а дети должны быть хорошим и положительным примером для них, показывая, как важно относиться к другим людям с уважением. я думаю, что все это может действительно построить хорошие отношения между родителями и детьми. но в современной жизни существует проблема недостатка общения между родителями и детьми. недостаток любви и внимания к детям может сделать их несчастными. можно просто открыть ежедневную газету и найти статьи о том, как подростки кончают жизнь самоубийством, или статьи о том, как подростки совершают преступления из-за стресса, полученного в семье. эти инциденты показывают важность общения родителей со своими детьми. любовь к своим детям, которая существует в пределах каждого родителя, часто раскрывается через беспокойство к своему ребёнку. но чрезмерный контроль может повлиять не самым лучшим способом на ребенка. часто дети в школе или на улице начинают издеваться над ребенком, который подвержен излишнему вниманию родителей. называют его несамостоятельным. в результате этого давления ребенок сердиться, становится грубым замкнутым. я думаю, что родители не должны все время контролировать своих детей. иногда они должны обеспечить свободу. что касается меня, у меня хорошие взаимоотношения с родителями. всякий раз, когда у меня случаются проблемы с друзьями или с уроками, я знаю, что они всегда выслушают и дадут совет. они научили меня многому. мои родители имеют большой жизненный опыт, и всегда рады поделиться своими знаниями со мной. но иногда мои родители думают, что я еще ребенок. когда я иду гулять друзьями, я всегда должна возвращаться домой к десяти часам. они обычно звонят мне на мобильный телефон, чтобы проверить, где я нахожусь. я должна спрашивать разрешения на почти все, что я делаю. иногда мне кажется это несправедливым, но я все равно люблю своих родителей, и думаю, что они самые добрые во всем мире! в заключение хотелось бы сказать, что способность решать или избегать проблемы в семье зависит как от родителей, так и от детей. если отношения между родителями и детьми, основаны на любви, взаимном уважении, и доброте, семья будет счастлива.
Основні проблеми, на яких зосереджує увагу автор ще 1670 року, можна спроектувати і на сучасну дійсність, і ми переконаємося, що у ХХІ сторіччі, епоху розвитку наукових галузей, медицини, освоєння космічного простору, розвитку інформаційного суспільства вони залишаються актуальними. То ж чи не є це свідченням того, що людина не вчиться на власних помилках, вона не може досягнути апогею розвитку не покінчивши з тими аморальними якостями характеру, які наштовхують її на нерозумні вчинки? Чи ж нема у нас сьогодні таких Журденів майже у всіх царинах суспільного життя – економіці, політиці, культурі? Думаю, особливо багато їх серед українського народу, інакше ми б давно жили мирно і не так убого, у нас не розвивалися б такі дефекти, як алкоголізм, наркоманія, маніпуляція громадськістю, тотальний обман і дезінформація, вивищування псевдоцінностей, нав’язування не властивих нашому менталітетові стереотипів поведінки. І політикам, і науковцям і сучасним «письменникам-штампістам» є чого повчитися у світових класиків літератури. У Мольєра, наприклад, - стриманості, доброчесності: «Серйозна людина повинна стояти понад усякі образи; найкраща відповідь на них – стриманість і терпіння». Сучасні письменники повинні навчитися писати як Мольєр, акцентувати увагу на моральних цінностях людини, а не на швидкоплинних матеріальних благах чи насолодах для тіла. Література має пробуджувати бажання бути кращим, а не задовольняти низькі тваринні інстинкти. Не гедонізм має бути метою літератури, а дидактизм (пророкування, повчання).
Основні проблеми, на яких зосереджує увагу автор ще 1670 року, можна спроектувати і на сучасну дійсність, і ми переконаємося, що у ХХІ сторіччі, епоху розвитку наукових галузей, медицини, освоєння космічного простору, розвитку інформаційного суспільства вони залишаються актуальними. То ж чи не є це свідченням того, що людина не вчиться на власних помилках, вона не може досягнути апогею розвитку не покінчивши з тими аморальними якостями характеру, які наштовхують її на нерозумні вчинки? Чи ж нема у нас сьогодні таких Журденів майже у всіх царинах суспільного життя – економіці, політиці, культурі? Думаю, особливо багато їх серед українського народу, інакше ми б давно жили мирно і не так убого, у нас не розвивалися б такі дефекти, як алкоголізм, наркоманія, маніпуляція громадськістю, тотальний обман і дезінформація, вивищування псевдоцінностей, нав’язування не властивих нашому менталітетові стереотипів поведінки. І політикам, і науковцям і сучасним «письменникам-штампістам» є чого повчитися у світових класиків літератури. У Мольєра, наприклад, - стриманості, доброчесності: «Серйозна людина повинна стояти понад усякі образи; найкраща відповідь на них – стриманість і терпіння». Сучасні письменники повинні навчитися писати як Мольєр, акцентувати увагу на моральних цінностях людини, а не на швидкоплинних матеріальних благах чи насолодах для тіла. Література має пробуджувати бажання бути кращим, а не задовольняти низькі тваринні інстинкти. Не гедонізм має бути метою літератури, а дидактизм (пророкування, повчання).
вроде так