1.Прощание с молодостью. Пушкин в конце VI главы романа тоже прощается со своей молодостью:
Мечты, мечты! где ваша сладость? Где вечная к ней рифма, младость? Ужель мне скоро тридцать лет?
2. Извинения. Далее он пускается в столь долгие рассуждения о дамских ножках (“Ах, ножки, ножки! где вы ныне?..”), что позже ему приходится извиняться перед читателем:
В начале моего романа (Смотрите первую тетрадь)... Я занялся воспоминаньем О ножках мне знакомых дам. Пора мне сделаться умней, В делах и слоге поправляться, И эту пятую тетрадь От отступлений очищать.
3. Автобиография. Данный фрагмент писался в Бессарабии(Молдавия и Украина).
Онегин, добрый мой приятель, Родился на брегах Невы, Где, может быть, родились вы Или блистали, мой читатель; Там некогда гулял и я: Но вреден север для меня
Благословив» аналіз Автор — Олег Ольжич Рік написання — 1933 Жанр — громадянська (патріотична) лірика Тема — Життя та боротьба Ідея — автор нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить Маючи зазначені у вірші риси у своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келех». Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах «Господь багатий нас благословив» художні засоби застарілі слова, біблеїзми, старослов’янізми — «літеплим, самопосвята, вотще» метафори — «на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих» епітети — «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких ґрон», «променистих вин» повтори, що підкреслюють тривалість дії « і вірити, і прагнуть», влучно виражають думку «Безсмертне – і величне, і ясне-бо», уповільнюють плин мови, надають їй урочистості Вустами ліричного героя автор закликає вірити й боротися — жити не даремно, іти за велінням свого серця. Він вважає українців духовно багатою нацією, і саме це має до м у боротьбі за національне визволення. Настрої ліричного героя піднесені, він постає сміливим, рішучим, мудрим. Ліричний герой Олега Ольжича не зрікається насолод життя зі страху. Він певний своєї сили й віри у свою мету та цінує кожну мить життя, даровану Богом людині.. Олег Ольжич знає, що життя, яким сотворив його Бог, є «багате і щедре». Серед його дарів є «любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти». Це те, що ніхто не зможе відібрати. Поет закликає іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям,
Мечты, мечты! где ваша сладость?
Где вечная к ней рифма, младость?
Ужель мне скоро тридцать лет?
2. Извинения. Далее он пускается в столь долгие рассуждения о дамских ножках (“Ах, ножки, ножки! где вы ныне?..”), что позже ему приходится извиняться перед читателем:
В начале моего романа
(Смотрите первую тетрадь)...
Я занялся воспоминаньем
О ножках мне знакомых дам.
Пора мне сделаться умней,
В делах и слоге поправляться,
И эту пятую тетрадь
От отступлений очищать.
3. Автобиография. Данный фрагмент писался в Бессарабии(Молдавия и Украина).
Онегин, добрый мой приятель,
Родился на брегах Невы,
Где, может быть, родились вы
Или блистали, мой читатель;
Там некогда гулял и я:
Но вреден север для меня
Автор — Олег Ольжич
Рік написання — 1933
Жанр — громадянська (патріотична) лірика Тема — Життя та боротьба Ідея — автор нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить Маючи зазначені у вірші риси у своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келех».
Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах «Господь багатий нас благословив» художні засоби застарілі слова, біблеїзми, старослов’янізми — «літеплим, самопосвята, вотще» метафори — «на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих» епітети — «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких ґрон», «променистих вин» повтори, що підкреслюють тривалість дії « і вірити, і прагнуть», влучно виражають думку «Безсмертне – і величне, і ясне-бо», уповільнюють плин мови, надають їй урочистості Вустами ліричного героя автор закликає вірити й боротися — жити не даремно, іти за велінням свого серця. Він вважає українців духовно багатою нацією, і саме це має до м у боротьбі за національне визволення. Настрої ліричного героя піднесені, він постає сміливим, рішучим, мудрим. Ліричний герой Олега Ольжича не зрікається насолод життя зі страху. Він певний своєї сили й віри у свою мету та цінує кожну мить життя, даровану Богом людині.. Олег Ольжич знає, що життя, яким сотворив його Бог, є «багате і щедре». Серед його дарів є «любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти». Це те, що ніхто не зможе відібрати. Поет закликає іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям,