9 мая -день рождения поэта и день окончания самой страшной и бесчеловечной войны, о которой фронтовику Окуджаве удалось сказать в своих стихах и песнях своё слово.
Вспоминает поэт: - Война так въелась в меня, что мне трудно от нее избавиться. Я ранен ею на всю жизнь и до сих пор еще часто вижу во сне погибших товарищей, пепелища домов, развороченную воронками землю…
Вспоминает поэт: - Моя родина – это Арбат. Я родился на Большой Молчановке, воспитывался в арбатском дворе.
Булат Шалвович Окуджава родился 9 мая 1924 г. в Москве. До 1940 г. жил на Арбате. И дата, и место рождения поэта со временем приобрели символический характер.
Вспоминает поэт: - Я закончил 9 классов, когда началась война. Как и многие сверстники, отчаянно рвался на фронт. Вместе с другом мы каждый день наведывались в военкомат. Нам вручали повестки и говорили: “Разнесите их по домам, а завтра мы вас отправим. ” Длилось так полгода… Наконец, сломленный нашим упорством, капитан не выдержал и сказал: “Пишите свои повестки сами. У меня рука не поднимается это сделать”. Мы заполнили бланки и отнесли их домой: он - ко мне, я - к нему. Эти арбатские подростки и стали героями его песен, стихов, написанных уже после Победы, в 1956-1960 годах.
Давно відійшли в минуле героїчні й прекрасні часи Давньої Еллади, але на згадку про них людям залишилися міфи, трагедії, вірші, героїчні поеми. Та залишаються в пам'яті людства славні герої Давньої Греції. Одним із них є титан Прометей.Мужній, сильний, волелюбний, він не може нікого залишити байдужим. Сміливий титан не злякався навіть самого Зевса і вирішив до людям. У цьому виявився його гуманізм і здатність до самопожертви в ім'я слабкіших від нього. Жодного стогону не зронив Прометей, зазнаючи нестерпних мук, жодного нарікання на свою долю. Мене дивує сила духу титана, його витримка і незламність. Своєю поведінкою Прометей зумів розбудити людський дух. Він не просто подарував людям вогонь, а навчив їх володарювати на землі, зрівняв їх з олімпійськими богами. Окрім того, Прометей пробудив у людині незгасне прагнення до знань. Недарма полум'я прометеєвого вогню завжди кличе до відкриття нового і підкорення невідомого, незвіданого. Образ Прометея, на мою думку, навчає цілеспрямованості на шляху до поставленої мети, вірності своїм ідеалам, любові до людей. А ще вселяє віру в те, що будь-яке зло буде покаране і добро й правда запанують на світі. Приємно, що від Прометея залишилася людям ще одна красива згадка — каблучки. Адже саме він почав носити залізний перстень із вправленим у нього каменем від скелі, де зазнавав невимовних мук. Як говорять легенди, у деяких областях Греції Прометея шанували як бога і становили на його честь дивовижне дійство — прометеї. Це було свято священного вогню, який запалювали в Академії (невеликому гаю, де любили розмірковувати філософи) і несли до Афін, щоб засвітити там нові вогні. Тому й живе на землі Прометеїв вогонь, що надихає людей на нові звершення.
9 мая -день рождения поэта и день окончания самой страшной и бесчеловечной войны, о которой фронтовику Окуджаве удалось
сказать в своих стихах и песнях своё слово.
Вспоминает поэт:
- Война так въелась в меня, что мне трудно от нее избавиться. Я ранен ею на всю жизнь и до сих пор еще часто вижу во сне погибших товарищей, пепелища домов, развороченную воронками землю…
Вспоминает поэт:
- Моя родина – это Арбат. Я родился на Большой Молчановке, воспитывался в арбатском дворе.
Булат Шалвович Окуджава родился 9 мая 1924 г. в Москве.
До 1940 г. жил на Арбате. И дата, и место рождения поэта со временем приобрели символический характер.
Вспоминает поэт:
- Я закончил 9 классов, когда началась война. Как и многие сверстники, отчаянно рвался на фронт. Вместе с другом мы каждый день наведывались в военкомат. Нам вручали повестки и говорили: “Разнесите их по домам, а завтра мы вас отправим. ” Длилось так полгода… Наконец, сломленный нашим упорством, капитан не выдержал и сказал: “Пишите свои повестки сами. У меня рука не поднимается это сделать”. Мы заполнили бланки и отнесли их домой: он - ко мне, я - к нему.
Эти арбатские подростки и стали героями его песен, стихов, написанных
уже после Победы, в 1956-1960 годах.
Своєю поведінкою Прометей зумів розбудити людський дух. Він не просто подарував людям вогонь, а навчив їх володарювати на землі, зрівняв їх з олімпійськими богами. Окрім того, Прометей пробудив у людині незгасне прагнення до знань. Недарма полум'я прометеєвого вогню завжди кличе до відкриття нового і підкорення невідомого, незвіданого.
Образ Прометея, на мою думку, навчає цілеспрямованості на шляху до поставленої мети, вірності своїм ідеалам, любові до людей. А ще вселяє віру в те, що будь-яке зло буде покаране і добро й правда запанують на світі.
Приємно, що від Прометея залишилася людям ще одна красива згадка — каблучки. Адже саме він почав носити залізний перстень із вправленим у нього каменем від скелі, де зазнавав невимовних мук.
Як говорять легенди, у деяких областях Греції Прометея шанували як бога і становили на його честь дивовижне дійство — прометеї. Це було свято священного вогню, який запалювали в Академії (невеликому гаю, де любили розмірковувати філософи) і несли до Афін, щоб засвітити там нові вогні. Тому й живе на землі Прометеїв вогонь, що надихає людей на нові звершення.