Головний герой роману " Червоне і чорне» - син простого тесляра Жульєн Сорель. Йому лише 19 років, але він вже має багато амбіцій а також ідею зробити церковну кар'єру і опинитися якнайдалі від буденності світу, в якому він виріс. Жульєн не знаходить розуміння з боку суспільства. "... всі домашні зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька..."
Молодий чоловік має чудову пам"ять, здатний цитувати святе письмо на латині по пам'яті. Стати священиком для нього - це єдиний б вирватися з сірих буднів його існування.
На становлення його характеру мали вплив полковий лікар, учасник наполеонівських походів і місцевий абат Шелан. Перший вчив Жульєна історії та латині, а також прищепив йому поняття честі і благородства. Другий - любов до Святого письма, до Бога, заохотив його прагнення до інтелектуального і духовного росту.
Набуті ним якості відокремлюють Жульєна від брехливих, скупих людей містечка Вер'єр. Юнак захоплюється Наполеоном, і саме його епоха і близька молодій людині. Але він народився не у той час. Через це молодий чоловік змушений прикидатися. Він прикидається, щоб досягти чогось у житті, але настала епоха реставрації, в якій честь, благородство, хоробрість і розум не варті нічого. Під час влади Бурбонів для того, щоб просунутися по кар'єрних сходах, потрібно гідне походження. Втім, поняття честі і гідності у Сореля теж своєрідні. Наприклад, Жульєн не готовий приймати додаткову винагороду від пані де Реналь, але з легкістю спокушає її у своїх інтересах.
Сорель розуміє, що єдиний б чогось досягти - стати священиком. Жульєн вирішує, що у сутані він зможе досягти гарного становища у "вищому світі".
Він прикидається віруючою людиною, хоч і сам у Бога не вірить.
Зовнішньо "це був невисокий юнак років вісімнадцяти або дев'ятнадцяти, досить крихкий на вигляд, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і точеним, з горбинкою носом. Великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою і вогнем, зараз горіли найлютішою ненавистю. Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, і від цього, коли він сердився, обличчя здавалося дуже злим. Серед незліченних різновидів людських осіб навряд чи можна знайти ще одне таке обличчя, яке відрізнялося б настільки разючою своєрідністю. Стрункий і гнучкий стан юнака говорив швидше про спритність, ніж про силу. З ранніх років його надзвичайно задумливий вигляд і надзвичайна блідість наводили батька на думку, що син його не жилець на білому світі, а якщо й виживе, то буде тільки тягарем для родини».
Головний герой роману " Червоне і чорне» - син простого тесляра Жульєн Сорель. Йому лише 19 років, але він вже має багато амбіцій а також ідею зробити церковну кар'єру і опинитися якнайдалі від буденності світу, в якому він виріс. Жульєн не знаходить розуміння з боку суспільства. "... всі домашні зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька..."
Молодий чоловік має чудову пам"ять, здатний цитувати святе письмо на латині по пам'яті. Стати священиком для нього - це єдиний б вирватися з сірих буднів його існування.
На становлення його характеру мали вплив полковий лікар, учасник наполеонівських походів і місцевий абат Шелан. Перший вчив Жульєна історії та латині, а також прищепив йому поняття честі і благородства. Другий - любов до Святого письма, до Бога, заохотив його прагнення до інтелектуального і духовного росту.
Набуті ним якості відокремлюють Жульєна від брехливих, скупих людей містечка Вер'єр. Юнак захоплюється Наполеоном, і саме його епоха і близька молодій людині. Але він народився не у той час. Через це молодий чоловік змушений прикидатися. Він прикидається, щоб досягти чогось у житті, але настала епоха реставрації, в якій честь, благородство, хоробрість і розум не варті нічого. Під час влади Бурбонів для того, щоб просунутися по кар'єрних сходах, потрібно гідне походження. Втім, поняття честі і гідності у Сореля теж своєрідні. Наприклад, Жульєн не готовий приймати додаткову винагороду від пані де Реналь, але з легкістю спокушає її у своїх інтересах.
Сорель розуміє, що єдиний б чогось досягти - стати священиком. Жульєн вирішує, що у сутані він зможе досягти гарного становища у "вищому світі".
Він прикидається віруючою людиною, хоч і сам у Бога не вірить.
Зовнішньо "це був невисокий юнак років вісімнадцяти або дев'ятнадцяти, досить крихкий на вигляд, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і точеним, з горбинкою носом. Великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою і вогнем, зараз горіли найлютішою ненавистю. Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, і від цього, коли він сердився, обличчя здавалося дуже злим. Серед незліченних різновидів людських осіб навряд чи можна знайти ще одне таке обличчя, яке відрізнялося б настільки разючою своєрідністю. Стрункий і гнучкий стан юнака говорив швидше про спритність, ніж про силу. З ранніх років його надзвичайно задумливий вигляд і надзвичайна блідість наводили батька на думку, що син його не жилець на білому світі, а якщо й виживе, то буде тільки тягарем для родини».