Хелп бел лит 10 класс затюканый апостол 3. у чым бачыцца тыповасць сатырычных вобразаў п'есы? абапіраючыся на матэрыял трагікамедыі, запоўніце ў літаратурныхсшытках табліцу.
Первый тип сочинения – это сочинение на лингвистическую тему. Вам необходимо раскрыть смысл того или иного высказывания известного ученого и прокомментировать его слова, приведя для доказательства данного тезиса 2 примера-аргумента из прочитанного текста. Цель написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему (15.1.): 1) раскрыть понимание содержания приведённой в задании цитаты лингвистического характера; 2) убедить в своей правоте с подобранных из текста примеров-аргументов, указав их роль в тексте. Композиция (план) сочинения-рассуждения на лингвистическую тему. I. Вступление: введение предложенной в задании цитаты, выражение согласия с компетентным мнением учёного-лингвиста (писателя, поэта, филолога, философа). II. Основная часть: 1) теоретическое рассуждение, т.е. краткий комментарий к цитате (понимание смысла); 2) доказательства (аргументы; языковой материал только из предложенного текста): а) пример 1, соответствующий теоретическому рассуждению и иллюстрирующий языковое явление, его роль в тексте; б) пример 2 и его роль в тексте. III. Заключение (вывод). Заключение так же, как и вступление, не должно превышать по объёму основную часть сочинения. Задача заключения - подвести итог, обобщить сказанное. Вывод должен быть логически связан с предыдущим изложением и не должен противоречить по смыслу тезису и аргументам. Каждая часть сочинения пишется с красной строки. Помните, что изложение и сочинение будут проверять эксперты. Поэтому необходимо писать не только ГРАМОТНО, но и АККУРАТНО, РАЗБОРЧИВО, чтобы написанное можно было прочитать без труда. Примерный алгоритм написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему.
Коли в житті людини відбуваються якісь неймовірні події, першим ділом вона хоче поділитися своїми враженнями зі своїми близькими. Близькими цими можуть бути знайомі, друзі, але в першу чергу мова йде про сім’ю. Враховуючи те, що сталося з Гулівером, особливо в Ліліпутії, думається, що його лист родині був б дуже захоплюючим і цікавим для його родини.
У фантастичній історії Гулівера в Ліліпутії розповідається про те, як він потрапив на територію країни, де всі люди були в дванадцять разів менше його самого. Саме по собі це вже просто дивно. Думається, що новоявлений велетень Ліліпутії у своєму листі до своєї сім’ї дуже ретельно описав би ситуацію, яка з ним сталася, зокрема, свою першу зустріч з ліліпутами, початок їх взаємин. Напевно Гулівер описав би також і те, як ліліпути дружно його прийняли, намагалися влаштувати його життя найбільш комфортним для нього та й для себе чином. Але навряд чи б цей лист мав лише хороші враження від головного героя книги, адже поступово його життя в Ліліпутії стала ставати все гірше і гірше. По-перше, ліліпути були не самими добрими людьми, їх суспільство було неймовірно далеким від ідеалу, характери ліліпутів описувалися Джонатаном Свіфтом не з кращого боку. Незважаючи на відносно добрий прийом у себе Гулівера, вони з часом почали ставитися до нього трохи інакше. Спершу це проявилося в їх зайвій зухвалості, коли вони вирішили залучити його до війни з іншою країною-сусідом, яка також була населена ліліпутами. Саме по собі залучення Гуливера на свою сторону було нечесним по відношенню до їх ворогів, адже це давало Ліліпутії велику військову перевагу. Це був перший випадок тої нечесності і лицемірства жителів Ліліпутії. Але навіть після того, як Гулівер погодився їм до зробив це, вони не зупинилися і продовжили нахабніти по відношенню до нього. Щоб повністю поневолити його і змусити бути придатним і корисним лише для них, вони вирішили видалити Гуліверу очі. При цьому видалення очей подавалося ними як благодійна дія, адже вони могли навіть убити Гулівера при бажанні. Я не впевнений, що якщо б це сталося, головний герой книги був би в змозі написати хоч якийсь лист.
Думаю, що, якби у Гулівера була така можливість, він би поділився зі своєю сім’єю інформацією про всі свої пригоди. Реакція членів його сім’ї, а також емоції цих людей могли б бути різними, починаючи від величезного подиву через те, що сталося з Гулівером, і закінчуючи жахом від того, як самотньо йому було серед людей, які так сильно від нього відрізняються, і від того, з якими серйозними проблемами він зіткнувся.
Цель написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему (15.1.):
1) раскрыть понимание содержания приведённой в задании цитаты лингвистического характера;
2) убедить в своей правоте с подобранных из текста примеров-аргументов, указав их роль в тексте.
Композиция (план) сочинения-рассуждения на лингвистическую тему.
I. Вступление: введение предложенной в задании цитаты, выражение согласия с компетентным мнением учёного-лингвиста (писателя, поэта, филолога, философа).
II. Основная часть:
1) теоретическое рассуждение, т.е. краткий комментарий к цитате (понимание смысла);
2) доказательства (аргументы; языковой материал только из предложенного текста):
а) пример 1, соответствующий теоретическому рассуждению и иллюстрирующий языковое явление, его роль в тексте;
б) пример 2 и его роль в тексте.
III. Заключение (вывод).
Заключение так же, как и вступление, не должно превышать по объёму основную часть сочинения. Задача заключения - подвести итог, обобщить сказанное. Вывод должен быть логически связан с предыдущим изложением и не должен противоречить по смыслу тезису и аргументам. Каждая часть сочинения пишется с красной строки.
Помните, что изложение и сочинение будут проверять эксперты. Поэтому необходимо писать не только ГРАМОТНО, но и АККУРАТНО, РАЗБОРЧИВО, чтобы написанное можно было прочитать без труда.
Примерный алгоритм написания сочинения-рассуждения на лингвистическую тему.
Коли в житті людини відбуваються якісь неймовірні події, першим ділом вона хоче поділитися своїми враженнями зі своїми близькими. Близькими цими можуть бути знайомі, друзі, але в першу чергу мова йде про сім’ю. Враховуючи те, що сталося з Гулівером, особливо в Ліліпутії, думається, що його лист родині був б дуже захоплюючим і цікавим для його родини.
У фантастичній історії Гулівера в Ліліпутії розповідається про те, як він потрапив на територію країни, де всі люди були в дванадцять разів менше його самого. Саме по собі це вже просто дивно. Думається, що новоявлений велетень Ліліпутії у своєму листі до своєї сім’ї дуже ретельно описав би ситуацію, яка з ним сталася, зокрема, свою першу зустріч з ліліпутами, початок їх взаємин. Напевно Гулівер описав би також і те, як ліліпути дружно його прийняли, намагалися влаштувати його життя найбільш комфортним для нього та й для себе чином. Але навряд чи б цей лист мав лише хороші враження від головного героя книги, адже поступово його життя в Ліліпутії стала ставати все гірше і гірше. По-перше, ліліпути були не самими добрими людьми, їх суспільство було неймовірно далеким від ідеалу, характери ліліпутів описувалися Джонатаном Свіфтом не з кращого боку. Незважаючи на відносно добрий прийом у себе Гулівера, вони з часом почали ставитися до нього трохи інакше. Спершу це проявилося в їх зайвій зухвалості, коли вони вирішили залучити його до війни з іншою країною-сусідом, яка також була населена ліліпутами. Саме по собі залучення Гуливера на свою сторону було нечесним по відношенню до їх ворогів, адже це давало Ліліпутії велику військову перевагу. Це був перший випадок тої нечесності і лицемірства жителів Ліліпутії. Але навіть після того, як Гулівер погодився їм до зробив це, вони не зупинилися і продовжили нахабніти по відношенню до нього. Щоб повністю поневолити його і змусити бути придатним і корисним лише для них, вони вирішили видалити Гуліверу очі. При цьому видалення очей подавалося ними як благодійна дія, адже вони могли навіть убити Гулівера при бажанні. Я не впевнений, що якщо б це сталося, головний герой книги був би в змозі написати хоч якийсь лист.
Думаю, що, якби у Гулівера була така можливість, він би поділився зі своєю сім’єю інформацією про всі свої пригоди. Реакція членів його сім’ї, а також емоції цих людей могли б бути різними, починаючи від величезного подиву через те, що сталося з Гулівером, і закінчуючи жахом від того, як самотньо йому було серед людей, які так сильно від нього відрізняються, і від того, з якими серйозними проблемами він зіткнувся.