1. для кого написана книга "пригоди тома сойєра"? (марк твен неодноразово повторював, що "пригоди тома сойєра"— книга для дорослих. але ж герой повісті хлопчик-підліток. і сам автор знав, що його книгу полюбили діти в сполучених штатах і за кордоном. читав він "пригоди тома сойєра" і своїм дітям. проте марк твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.) 2. герой марка твена не ледар і не бешкетник. (том сойєр — звичайний хлопець. таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. том розумний і кмітливий. йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників тома сойєра. хоча іноді вони оживають, сміються з витівок тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. а том сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. і почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті. саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті марка твена. він — не ледар. том сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. а всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. але ніколи не вважаюся серйозною вадою.) 3. справжні кумири не блякнуть з роками. ("пригоди тома сойєра" побачили світ 1876 року. минули роки й десятиліття. багато чого відбулося за цей час і в сполучених штатах, і у світі. однак "пригоди тома сойєра" продовжують читати мільйони читачів. як і раніше, ровесники тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
Одним из героев, оказавших на мальчика большое влияние, был цыганок. это всеобщий любимец в семье. автор рассказывает нам его предысторию: цыганок - подкидыш, которого из жалости и любви к детям вырастила бабушка. внешне он и вправду походил на цыгана, да и внутренне тоже. «он простая душа», — говорит о нем бабушка, это значит, что цыганок беззлобный, смотрит на мир просто, его не касаются «свинцовые мерзости», он добрый, любит людей. цыганка любит бабушка, потому что цыганок сметлив, догадлив, мог бы дедушке в ведении его дел. алена тоже любит цыганка, потому что тот ему ю время порок. весело изображает автор даже воровство цыганка. толь- со бабушка осуждает его и говорит, что не любит в такие дни. одной из ярких сцен произведения является изображение танца цыганка. «бешено звенела гитара, дробно стучали каблуки, на столе и в шкафу дребезжала посуда, а среди кухни огнем пылал цыганок, реял коршуном, размахнул руки, точно крылья, незаметно передвигая ноги; гикнув, приседал на пол и метался золотым стрижом, освещая все вокруг блеском шелка, содрогаясь и струясь, словно горел и плавился». интересна реакция людей: в этот момент раскрывались лучшие стороны их души. «я и любил ивана, и удивлялся ему до немоты», — так говорит рассказчик. цыганок оказал большое влияние на главного героя, навсегда остался в его памяти. такой человек, как цыганок, веселый, легкий, жизнерадостный, не может существовать в таком доме, наполненном злобой и нелюбовью, поэтому он погибает. «вы его и задавили», — говорит мастер григорий.
