Тихотворение в. в. маяковского «скрипка и немножко » (1914) - одно из оригинальных и непривычных для солидной публики начала 20 века произведений. нетрадиционность и вызов заявлены уже в заглавии стихотворения. нелогично и странно сближены и соединены союзом «и» образ предметного мира и человеческое переживание. парадоксальность присутствует во всей поэтической ситуации, в неожиданной развязке . фантастический, абсурдный и вместе с тем совершенно реальный с психологической точки зрения мир предстает в этом стихотворении. участниками полилога и необычной становятся инструменты театрального оркестра: скрипка, барабан, геликон, лирический герой, музыканты. у каждого есть свой характер и голос, соответствующий звучанию в оркестре: равнодушный и громкий барабан, которому надоели все сантименты, «глупая тарелка» , «меднорожий, потный» грубиян- геликон и такие же насмешники, не понимающие страданий одиночества музыканты. фонетические партии инструментов выразительны: тарелка вылязгивала: «что это? как это? » , большая труба - геликон: «д***, плакса, вытри» .
Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.
Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.