1) Генрі Водсворт Лонгфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow) (27 лютого 1807, Портленд (Мен) — 24 березня 1882, Кембридж (Массачусетс)) — американський поет. Автор «Пісні про Гайавату» та інших поем і віршів.
2)Колумб: Кінець 15 століття став початком епохи великих відкриттів. 1492 року, після декількох років пошуків «спонсорів», на пошуки коротшого шляху до Індії вирушив на трьох каравелах під іспанським прапором генуезець Христофор Колумб. Так була відкрита Америка для європейців.
3)Індіа́нці — загальна назва корінного населення Америки (за винятком ескімосів і алеутів), яку їм дав мореплавець Христофор Колумб, оскільки вважав, що відкритий ним континент — Індія.
4)«Пісня про Гайава́ту» (англ. The Song of Hiawatha) — класична пам'ятка світової літератури пера американського поета та перекладача Генрі Лонгфелло.
Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала»[1].
Була видана в США в листопаді 1855 року і відразу прийнята широким колом читачів. Відтоді її багаторазово перевидавали[2] (за півроку після першого видання книгу перевидали 30 разів і переклали майже всіма європейськими мовами). Епічна поема Генрі Лонгфелло, в основі якої легенди індіанців ірокезів та оджибве. Лонгфелло назвав як джерела своєї поеми роботи етнографа Генрі Роу Скулкрафта (англ. Henry Rowe Schoolcraft), зокрема, книги «Алгікські Дослідження» (англ. Algic Researches) та «Історія, умови життя та перспективи індіанських племен США» (англ. History, Condition and Prospects of the Indian Tribes of the United States).
5)Міф або міт[1] (від грец. μύθος, буквально «оповідь», «розповідь», «сказання») — оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
6)За жанром «Пісня про Гайавату» - це епічна поема.
7)На території Північної Америки
8)Не змогла знайти
9)Гайавата (англ. Hiawatha, також вдомий як Айенвата (англ. Ayenwatha), Айонвата (англ. Aiionwatha), або Гайенвата (Haiëñ'wa'tha на мові онондага) вождь корінних американців доколоніальної епохи та один з лідерів Конфедерації Ірокезів.
Идя на войну, каждый человек понимал, что ежеминутно будет смотреть смерти прямо в лицо, ведь не сможет он не пойти в атаку, не быть на передовой.. И Андрей всё это понимал, но хотел отбросить все грустные мысли - может, обойдётся...Да и другие жёны не заливались слезами так, как Ирина, которая своим плачем только соли на душевную рану сыпала. Поэтому главному герою показалось в тот момент, на вокзале, что жена не хочет заглянуть ему в сердце, понять, что ему тоже-то нелегко...И плачет только, чтобы себя успокоить. А когда потерял Андрей всё: жену, детей - понял тогда: ирина настолько его любила, что заранее почувствовала, что с мужем случится беда, которая не зволит им больше встретиться ни-ког-да...
Читая текст, мы можем понять, что Андрей , как и все люди, споткнулся о собственную ошибку. Но у него большая открытая душа, в которой боль затаилась где-то глубоко, и давит до комков в горле..Героическое мужество Андрея проявилось в отсутствии всяких слёз- душевной слабости, присущей только женщинам, в огромной силе воли,которая герою продолжить свой рассказ , несмотря на щемящую, глухую боль, мучающую сердце.
Художественные детали или выразительно- изобразительные средства речи
только воссоздать в нашем воображении ситуацию провода отца и мужа на войну, и представить ,почувствовать душевное состояние главного героя.Да если вчитаться только в эти словосочетания - " рубаха от слёз не просыхала", " дрожит, будто подрубленное дерево", " мёртвые глаза", " безвольно опущенные руки мелко дрожали", " дрожали твёрдые губы", " губы белые, как мел", " сердце будто тупым ножом режут", сердце начинает невольно трепетать, слеза покатится,и становиться больно и за Андрея, и за его жену, и за детей... " Судьба человека" - это безмерный талант человека, написавшего это произведение - М. А. Шолохова,необычайно искусно воспользовавшегося словесными орудиями: эитетами, сравнениями, метафорами, фразеологизмами, повторами, которые воплотились в роеалистичную картину.
1) Генрі Водсворт Лонгфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow) (27 лютого 1807, Портленд (Мен) — 24 березня 1882, Кембридж (Массачусетс)) — американський поет. Автор «Пісні про Гайавату» та інших поем і віршів.
2)Колумб: Кінець 15 століття став початком епохи великих відкриттів. 1492 року, після декількох років пошуків «спонсорів», на пошуки коротшого шляху до Індії вирушив на трьох каравелах під іспанським прапором генуезець Христофор Колумб. Так була відкрита Америка для європейців.
3)Індіа́нці — загальна назва корінного населення Америки (за винятком ескімосів і алеутів), яку їм дав мореплавець Христофор Колумб, оскільки вважав, що відкритий ним континент — Індія.
4)«Пісня про Гайава́ту» (англ. The Song of Hiawatha) — класична пам'ятка світової літератури пера американського поета та перекладача Генрі Лонгфелло.
Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала»[1].
Була видана в США в листопаді 1855 року і відразу прийнята широким колом читачів. Відтоді її багаторазово перевидавали[2] (за півроку після першого видання книгу перевидали 30 разів і переклали майже всіма європейськими мовами). Епічна поема Генрі Лонгфелло, в основі якої легенди індіанців ірокезів та оджибве. Лонгфелло назвав як джерела своєї поеми роботи етнографа Генрі Роу Скулкрафта (англ. Henry Rowe Schoolcraft), зокрема, книги «Алгікські Дослідження» (англ. Algic Researches) та «Історія, умови життя та перспективи індіанських племен США» (англ. History, Condition and Prospects of the Indian Tribes of the United States).
5)Міф або міт[1] (від грец. μύθος, буквально «оповідь», «розповідь», «сказання») — оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
6)За жанром «Пісня про Гайавату» - це епічна поема.
7)На території Північної Америки
8)Не змогла знайти
9)Гайавата (англ. Hiawatha, також вдомий як Айенвата (англ. Ayenwatha), Айонвата (англ. Aiionwatha), або Гайенвата (Haiëñ'wa'tha на мові онондага) вождь корінних американців доколоніальної епохи та один з лідерів Конфедерації Ірокезів.
10)Із "Пісні про Гайявату"
Идя на войну, каждый человек понимал, что ежеминутно будет смотреть смерти прямо в лицо, ведь не сможет он не пойти в атаку, не быть на передовой.. И Андрей всё это понимал, но хотел отбросить все грустные мысли - может, обойдётся...Да и другие жёны не заливались слезами так, как Ирина, которая своим плачем только соли на душевную рану сыпала. Поэтому главному герою показалось в тот момент, на вокзале, что жена не хочет заглянуть ему в сердце, понять, что ему тоже-то нелегко...И плачет только, чтобы себя успокоить. А когда потерял Андрей всё: жену, детей - понял тогда: ирина настолько его любила, что заранее почувствовала, что с мужем случится беда, которая не зволит им больше встретиться ни-ког-да...
Читая текст, мы можем понять, что Андрей , как и все люди, споткнулся о собственную ошибку. Но у него большая открытая душа, в которой боль затаилась где-то глубоко, и давит до комков в горле..Героическое мужество Андрея проявилось в отсутствии всяких слёз- душевной слабости, присущей только женщинам, в огромной силе воли,которая герою продолжить свой рассказ , несмотря на щемящую, глухую боль, мучающую сердце.
Художественные детали или выразительно- изобразительные средства речи
только воссоздать в нашем воображении ситуацию провода отца и мужа на войну, и представить ,почувствовать душевное состояние главного героя.Да если вчитаться только в эти словосочетания - " рубаха от слёз не просыхала", " дрожит, будто подрубленное дерево", " мёртвые глаза", " безвольно опущенные руки мелко дрожали", " дрожали твёрдые губы", " губы белые, как мел", " сердце будто тупым ножом режут", сердце начинает невольно трепетать, слеза покатится,и становиться больно и за Андрея, и за его жену, и за детей... " Судьба человека" - это безмерный талант человека, написавшего это произведение - М. А. Шолохова,необычайно искусно воспользовавшегося словесными орудиями: эитетами, сравнениями, метафорами, фразеологизмами, повторами, которые воплотились в роеалистичную картину.