На следующий день начались каникулы, и мы с Иваном и моей мамой отправились в Орхус по приглашению дяди. Он встретил нас в аэропорту, и мы поехали в город. Как оказалось, это прекрасное место на зеленой равнине полуострова Ютландия, на берегу прикрытой от морских штормов бухты. Город окружен густыми лесами, и тут мы впервые увидели хвойные и лиственные деревья. А еще мы гуляли в прекрасном парке, состоящем из множества красивых и ухоженных клумб, декоративных лужаек и идеально выстриженных кустарников и деревьев различных пород. Так хотелось сорвать хотя бы один маленький цветочек, чтобы потом засушить его и любоваться потом дома! Но цветы здесь рвать ни в коем случае нельзя, это запрещено. Как жаль, ведь неизвестно, когда в следующий раз мы увидим такие прекрасные розы.
Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник — невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. І немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. Просто до невеликого фарбованого ослона тягнеться квіткова грядка. Огорожа палісадника нехитра. Вона зроблена із сухих гілок дерев. Згодом Віктор Іванович уздовж всієї огорожі посадив дикий виноград, і невдовзі за живоплотом важко було розгледіти людину. Можливо, через цю огорожу ми не відразу звернули увагу на те, що Віктор Іванович перестав там з'являтися. Від сусідів довідалися, що він занедужав і його відвезли до лікарні.
Одного разу увечері я зайшов у палісадник, присів на ослін. Мені здалося, що от-от скрипне хвіртка і увійде Віктор Іванович. Цей куточок природи відкрився мені з іншого боку. Всюди відчувалася турботлива рука літньої людини. Кожне дерево, у тому числі липа і горобина, акуратно обкопані. Між квітами на грядці жодної травинки. Коли одні квіти закриваються на ніч, інші розпускають свої пелюстки.
На следующий день начались каникулы, и мы с Иваном и моей мамой отправились в Орхус по приглашению дяди. Он встретил нас в аэропорту, и мы поехали в город. Как оказалось, это прекрасное место на зеленой равнине полуострова Ютландия, на берегу прикрытой от морских штормов бухты. Город окружен густыми лесами, и тут мы впервые увидели хвойные и лиственные деревья. А еще мы гуляли в прекрасном парке, состоящем из множества красивых и ухоженных клумб, декоративных лужаек и идеально выстриженных кустарников и деревьев различных пород. Так хотелось сорвать хотя бы один маленький цветочек, чтобы потом засушить его и любоваться потом дома! Но цветы здесь рвать ни в коем случае нельзя, это запрещено. Как жаль, ведь неизвестно, когда в следующий раз мы увидим такие прекрасные розы.
Объяснение:
Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник — невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. І немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. Просто до невеликого фарбованого ослона тягнеться квіткова грядка. Огорожа палісадника нехитра. Вона зроблена із сухих гілок дерев. Згодом Віктор Іванович уздовж всієї огорожі посадив дикий виноград, і невдовзі за живоплотом важко було розгледіти людину. Можливо, через цю огорожу ми не відразу звернули увагу на те, що Віктор Іванович перестав там з'являтися. Від сусідів довідалися, що він занедужав і його відвезли до лікарні.
Одного разу увечері я зайшов у палісадник, присів на ослін. Мені здалося, що от-от скрипне хвіртка і увійде Віктор Іванович. Цей куточок природи відкрився мені з іншого боку. Всюди відчувалася турботлива рука літньої людини. Кожне дерево, у тому числі липа і горобина, акуратно обкопані. Між квітами на грядці жодної травинки. Коли одні квіти закриваються на ніч, інші розпускають свої пелюстки.