и корону
Українська література > Григір Тютюнник. Оповідання «Дивак» даю коронку
1,йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах...» Чия це характеристика?

Прокопа

Федора Тойкала

Тимка

Олеся
2,«Олесь нахиляється, крекче, пильно мружить око. Пальтечко в нього ТОВСТЕ, а сам ТОНКИЙ; важко нахилятись: дух спирає, під очима набряка, тому кожен сучок птицею вздрівається»
У яких стосунках знаходяться виділені слова?

синоніми

антоніми

омоніми

метафори
3,Олесеві не хотілось …, але він зрадів примиренню і, щоб віддарувати товариша, хутенько занишпорив по кишенях, дістаючи звідти духмяні верчики хмелю...»

Яке слово має бути на місці крапок?

калини

крику

пирога

вареника
5,Що намалював Олесь на снігу?

свою родину

школу й себе

снігового янгола

Хату й півня
6,Що запропонували школярі Олесю на річці?

Прогуляти уроки

подушки гнути

піти до бібліотеки

за х до себе

Совершенно разное отношение к смерти Олега в этих двух произведениях: «Повесть временных лет» заканчивается народной скорбью, похоронами (здесь и проявляется отношение народа к Олегу). «Смерть» же просто принимается: «Змея ужалила его в ногу. Он разболелся и умер». У Пушкина смерть – рок судьбы, змея – символ загробного, грешного мира. Жрец – язычник, змея – языческий символ. Конь в средневековье – хтоническое, загробного мира животное. Пушкин связывает все одной нитью судьбы. В «Повести временных лет» все случайно, совпадение. У Пушкина – все связано и соединено: жрец, конь, змея, смерть. Поэтому читатель воспринимает «Песнь о Вещем Олеге» как «Сказку» со скрытым смыслом, а «Повесть временных лет» как исторический документальный источник.

 

Опис Захара Беркута: «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота». Цитати про Захара Беркута • «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки». • «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські». •