Природа с давних времен привлекает прозаиков и поэтов своей одухотворенной простой красотой. писатели используют пейзажные зарисовки в своих художественных произведениях, делая их поэтичнее, выразительнее. в самом названии рассказа юрия павловича казакова «тихое утро» запечатлено одно из явлений природы. действительно, все действие произведения происходит ранним летним утром. но такое название дано писателем не для того, чтобы точно определить время действия. тишина утра позволяет ю. казакову увидеть красоту природы, а также выделяет кульминационное событие, произошедшее с главными героями рассказа на . природа в этом произведении не является обычным фоном, на котором разворачиваются основные сюжетные перипетии. пейзаж писателю раскрыть психологическое состояние героев, передать их эмоциональные переживания. деревенский мальчик яшка встал рано, чтобы подготовиться к со своим городским другом володей. повествование в рассказе начинается с описания тумана, который окутал всю деревню рано утром: «деревня, будто большим пуховым одеялом, была укрыта туманом. ближние дома были еще видны, дальние едва проглядывали темными пятнами, а еще дальше, к реке, уже ничего не было видно и, казалось, никогда не было ни ветряка на горке, ни каланчи, ни школы, ни леса на горизонте…». используемым сравнениям и метафорам читатель представляет себе открывающуюся перед ним картину. расстилающийся туман является своеобразным обезличенным героем рассказа: он то отступает перед мальчиками, идущими на , «открывая все новые и новые дома, и сараи, и школу, и длинные ряды молочно-белых построек фермы», то «будто скупой хозяин» показывает это все только на минуту и затем вновь смыкается сзади. омут реки, куда пришли мальчики ловить рыбу, о своей опасности. для его описания ю.п. казаков использует следующие эпитеты и сравнения: «разливалась глубокими мрачными омутами», «в омутах раздавались редкие тяжкие всплески», «пахло сыростью, глиной и тиной, вода была черная», «было сыро, угрюмо и холодно». природа как бы мальчиков о грозящей опасности, но яшка с володей не видят этого предостережения, слишком велико их желание поскорее начать . безмятежный пейзаж контрастирует со страшными событиями, произошедшими с мальчиками во время , когда володя чуть было не утонул, поэтому в рассказе постоянно повторяется фраза: «ярко светило солнце, и листья кустов и ветлы блестели… все было так же, как и всегда, все дышало покоем и тишиной, и стояло над землей тихое утро…», но неспокойно было на душе у яшки, который видел тонущего володю, поэтому, собрав все свои силы, яшка пришел другу на и спас его от неминуемой гибели. итак, природа в рассказе ю.п. казакова «тихое утро» раскрыть внутренние переживания героев, передать их чувства.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.