Главная героиня - девочка Оля. Она живет в 2018 году, где все дети общаются только в соцсетях и лично не разговаривают. Так же никто не знает, у кого какой ник.
Главный герой - Витя, он живет в 1980 году, у него есть друг Женя Архипов, которого планируют исключить из школы (?) за то, что он принес на урок пасхальный кулич и угощал одноклассников.
Во сне Оля и Витя меняются местами.
Оля начинает дружить с Женей и пытается ему хотя в результате это не получается и их родители запрещают ребятам общаться.
Тем временем Витя в 2018 году пытается общаться со сверстниками и создает клуб, в котором каждый знает ник каждого и ребята каждый день собираются где-нибудь и разговаривают. Но однажды кто-то выкладывает в сеть имена всех людей в классе, рядом с которыми стоят их ники, а Витиного имени в списке нет. Потом оказывается, что все подстроила девочка, на которую он даже и не подумал.
Оля и Витя снова меняются местами. Девочка пытается найти в интернете что-нибудь про Женю. На следующий день в ее школу приходит повзрослевший Витя и говорит, что все исправил.
Дід Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».
Дід Кібчик основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі
Демка Дурна Сила Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.
Юзеф Тишкевич Служить двом хазяїнам: панові Кобильському та татарському вельможі Іслам – беку, навіть має його охоронний знак, наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків, грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана Кобильського), підступний і жорстокий, хитрий, скупий, ниций, брехливий дбає лише про власні інтереси. Загинув, коли втікав з поля бою, від стріл татар .
Санька і Грицика
Друзі-підлітки, які долею випадку вимушені шукати щастя поза рідним селом Воронівкою. Самостійні, наполегливі, смілив кмітливі, відчайдушні; володіють шаблею (дерев’яною), гарно на коні тримаються.
«Ми не діти, – набурмосився Грицик. – Ми з лука вміємо стріляти, правда ж, Саньку? І на шаблях б’ємося. І підкрадаємося так, що ніхто й не побачить». Ставши на свій шлях, хлопці вже не мають вибору, бо кожний крок веде все далі й далі від узвичаєного мирного життя до сповненого тривог і дорослої відповідальності козакування.
Главная героиня - девочка Оля. Она живет в 2018 году, где все дети общаются только в соцсетях и лично не разговаривают. Так же никто не знает, у кого какой ник.
Главный герой - Витя, он живет в 1980 году, у него есть друг Женя Архипов, которого планируют исключить из школы (?) за то, что он принес на урок пасхальный кулич и угощал одноклассников.
Во сне Оля и Витя меняются местами.
Оля начинает дружить с Женей и пытается ему хотя в результате это не получается и их родители запрещают ребятам общаться.
Тем временем Витя в 2018 году пытается общаться со сверстниками и создает клуб, в котором каждый знает ник каждого и ребята каждый день собираются где-нибудь и разговаривают. Но однажды кто-то выкладывает в сеть имена всех людей в классе, рядом с которыми стоят их ники, а Витиного имени в списке нет. Потом оказывается, что все подстроила девочка, на которую он даже и не подумал.
Оля и Витя снова меняются местами. Девочка пытается найти в интернете что-нибудь про Женю. На следующий день в ее школу приходит повзрослевший Витя и говорит, что все исправил.
Подробнее - на -
Дід Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».
Дід Кібчик основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі
Демка Дурна Сила Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.
Юзеф Тишкевич Служить двом хазяїнам: панові Кобильському та татарському вельможі Іслам – беку, навіть має його охоронний знак, наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків, грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана Кобильського), підступний і жорстокий, хитрий, скупий, ниций, брехливий дбає лише про власні інтереси. Загинув, коли втікав з поля бою, від стріл татар .
Санька і Грицика
Друзі-підлітки, які долею випадку вимушені шукати щастя поза рідним селом Воронівкою. Самостійні, наполегливі, смілив кмітливі, відчайдушні; володіють шаблею (дерев’яною), гарно на коні тримаються.
«Ми не діти, – набурмосився Грицик. – Ми з лука вміємо стріляти, правда ж, Саньку? І на шаблях б’ємося. І підкрадаємося так, що ніхто й не побачить». Ставши на свій шлях, хлопці вже не мають вибору, бо кожний крок веде все далі й далі від узвичаєного мирного життя до сповненого тривог і дорослої відповідальності козакування.