Из рамана братья карамазовы Как вы оцениваете поведение героев этой сцены?Кто из них справедлив?Кто ожесточён и потерял самообладание?Можете ли вы по этой сцене определить отношение автора к своим героям? Напишите развернутый ответ
Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею.
Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом.
Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна).
Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.
1. Для того, щоб описати зовнішність Матильди, можна дібрати такі цитати з твору: «В кінці обіду Жюльєн знайшов слово, яке добре визначало своєрідну красу очей мадемуазель де Ла-Моль. «Вони іскрометні»,— подумав він». «А загалом вона була страшенно схожа на свою матір, яка Жюльєнові дедалі більше не подобалась». «Вона була в папільйотках, і Жюльєнові її обличчя здалося суворим, погордливим і схожим на чоловіче» «Її краса — це краса юності». «...вона оглядала своїми великими небесно-блакитними очима його та його сусідів». Окім цього, автор використовує чимало епітетів, які характеризують цю жінку як «прекрасну», «божествену»та «чарівну». Тобто зовні вона була дуже гарна. 2. У другій частині у творі розповідається про аристократію Парижу та подається її критичний образ. Всі представники цього суспільного люди, які мають належне виховання, знають, що таке манери та отримали гарну освіту. Проте вони не мають достатньо моральних якостей. У них відсутня ініціатива і здається, що всі вони однакові. Всі вони не мають здатність діяти самостійно та навіть мислити. Весь час вони переймаються лише своєю репутацією, тим, що подумає про них суспільство, та тим, чи не порушили вони якихось правил пристойності. Тобто це дуже скуті люди, які слідкують за своїм зовнішнім образом і не розвивають внутрішні якості. У цьому аспекті роману подається аналіз того режиму, що був близький авторові. І саме в образі паризької аристократії наголошується на його неправильності та у деякій мірі неадекватності.
Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею.
Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом.
Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна).
Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.
Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя.
Вороння символізує смерть.
Степ — вільнолюбивий дух Мазепи.
Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху.
Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи.
Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії.
Образ вершника Мазепи це символ: неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації.
«В кінці обіду Жюльєн знайшов слово, яке добре визначало своєрідну красу очей мадемуазель де Ла-Моль. «Вони іскрометні»,— подумав він».
«А загалом вона була страшенно схожа на свою матір, яка Жюльєнові дедалі більше не подобалась».
«Вона була в папільйотках, і Жюльєнові її обличчя здалося суворим, погордливим і схожим на чоловіче»
«Її краса — це краса юності».
«...вона оглядала своїми великими небесно-блакитними очима його та його сусідів».
Окім цього, автор використовує чимало епітетів, які характеризують цю жінку як «прекрасну», «божествену»та «чарівну». Тобто зовні вона була дуже гарна.
2. У другій частині у творі розповідається про аристократію Парижу та подається її критичний образ. Всі представники цього суспільного люди, які мають належне виховання, знають, що таке манери та отримали гарну освіту. Проте вони не мають достатньо моральних якостей. У них відсутня ініціатива і здається, що всі вони однакові. Всі вони не мають здатність діяти самостійно та навіть мислити. Весь час вони переймаються лише своєю репутацією, тим, що подумає про них суспільство, та тим, чи не порушили вони якихось правил пристойності. Тобто це дуже скуті люди, які слідкують за своїм зовнішнім образом і не розвивають внутрішні якості. У цьому аспекті роману подається аналіз того режиму, що був близький авторові. І саме в образі паризької аристократії наголошується на його неправильності та у деякій мірі неадекватності.