1 Ер Таргын, могучий, хмурый, в гневе бесстрашный. Словно грозный дракон не считал преградой ни гору, ни реку, оставлял следы в размер, как размер очага. Сильный, могучий и готовый на все ради Родины.
2 Мудрость, смелость и выдержка в бою. Ер Таргын не был трусом и не избегал боя, отвечал на брошенный ему вызов.
3 Ер Таргын не стал препираться и уступил право первой стрелы по-старшинству.
4 И поднялись навстречу батыру все люди, и поклонились они ему низко в знак благодарности - все до одного во главе с самим ханом. В его честь был устроин пир со скачками, со стрельбой и ТД до конца обзаца.
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві. В юності у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його 4 роки. Але, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць.
Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році у Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів).«Як з тобою ми спознавалісь»
1 Ер Таргын, могучий, хмурый, в гневе бесстрашный. Словно грозный дракон не считал преградой ни гору, ни реку, оставлял следы в размер, как размер очага. Сильный, могучий и готовый на все ради Родины.
2 Мудрость, смелость и выдержка в бою. Ер Таргын не был трусом и не избегал боя, отвечал на брошенный ему вызов.
3 Ер Таргын не стал препираться и уступил право первой стрелы по-старшинству.
4 И поднялись навстречу батыру все люди, и поклонились они ему низко в знак благодарности - все до одного во главе с самим ханом. В его честь был устроин пир со скачками, со стрельбой и ТД до конца обзаца.
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві. В юності у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його 4 роки. Але, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць.
Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році у Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів).«Як з тобою ми спознавалісь»
Пісні Марусі Чурай
«Віють вітри»
«Ой не ходи, Грицю»
«Грицю, Грицю, до роботи»
«Сидить голуб на березі»
«Засвіт встали козаченьки»
«Котилися вози з гори»
«Ішов Милий Горонькою»