К которому социалиального слою относится семья Журден

» Мнение этой княгини значит для Ф. больше, чем мнение самого царя, потому что в «фамусовском» обществе она занимает одно из главных мест
Чацкий Александр Андреич – молодой дворянин. Представитель «века нынешнего» . Прогрессивный человек, хорошо образованный, с широкими свободными взглядами; истинный патриот.
После 3-летного отсутствия Ч. вновь приезжает в Москву и сразу появляется в доме Фамусова. Он хочет видеть Софью, которую любил до отъезда и в которую влюблен до сих пор.
Но Софья очень холодно встречает Чацкого. Тот недоумевает и хочет найти причину ее холодности.
Оставаясь в доме Фамусова, герой вынужден вступить в борьбу со многими представителями «фамусовского» общества (Фамусов, Молчалин, гости на балу) . Его страстные обличительные монологи направлены против порядков века «покорности и страха» , когда «тот и славился, чья чаще гнулась шея» .
Когда Фамусов предлагает в качестве примера достойного человека Молчалина, Ч. произносит знаменитый монолог «А судьи кто? » В нем он обличает нравственные образцы «века минувшего» , погрязшие в лицемерии, моральном рабстве и т. д. Ч. рассматривает многие сферы в жизни страны: государственную службу, крепостное право, воспитание гражданина, просвещение, патриотизм. Везде герой видит процветание принципов «века минувшего» . Осознавая это, Ч. испытывает нравственное страдание, испытывает «горе от ума» . Но в не меньшей степени герой испытывает и «горе от любви» . Ч. узнает причину холодности к нему Софьи – она влюблена в ничтожного Молчалина. Герой оскорблен тем, что Софья предпочла его этому «жалчайшему созданию» . Он восклицает: «Молчалины господствуют на свете! » Очень расстроенный, Ч. попадает на бал в фамусовском доме, где собрался цвет московского общества. Все эти люди тяготят Ч. Да и они не переносят «чужака» . Софья, в обиде за Молчалина, распускает слух о сумасшествии героя. Все общество с удовольствием подхватывает его, выдвигая в качестве главного обвинения Ч. свободомыслие героя. На балу Ч. произносит монолог о «французике из Бордо» , в котором разоблачает рабское преклонение перед всем иностранным и презрение русских тради

Ахілл — як його описує сам Гомер: прудконогий Ахілл; Ахілл богосвітлий; богоподібний Ахілл. Риси характеру Ахілла: мужність; сила; справедливість; егоїзм; почуття власної гідності; почуття героїчної честі; благородство; жорстокість. Гектор — за описом Гомера — коней баских упокірник;  божистий ; шоломосяйний; осяйливий. Риси характеру Гектора: мужність; людяність; жертовність; благородство; сумлінність; стриманість; ніжність; вірність. Ахілл і Гектор справжні воїни Герої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них най-гідніший? Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке. Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата Паріса до Єлени Прекрасної. Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку, якби не до Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор. Гомер підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й Гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця. Дужі, сміливі, мужні — хіба можуть бути воїни кращими, ніж вони? Мабуть, ні, тому що ці герої ще й віддані своїй батьківщині. Мужньо боронить рідну змучену Трою Гектор, схаменувшись, повертається до рядів ахейського війська Ахілл. Якими ж іще якостями наділені герої поеми «Іліада»? Гектор — герой, але ніщо людське йому не чуже, і він довго не наважується стати до ґерцю з Ахіллом. Зрозумівши підступність богів і супротивника, він мужньо бореться, до останньої хвилини свого життя прагне бути мужем, гідним поваги й захоплення. Прагне домовитися з улюбленцем Афіни про видачу тіла переможеного рідним, але засліплений гнівом Ахілл запевняє, що ніяких домовленостей між ними не буде. Ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. Але він — теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська — гинуть ахейці, його друг Патрокл, знущається над тілом Гектора — потім плаче разом з Пріамом над спільною трагедією учасників війни. І до Гектора, і до Ахілла одноплемінники ставляться з великою повагою: пригадайте, як голосять троянці, дізнавшись про загибель свого героя, плаче Андромаха, тужить Пріам, як поважають та які надії покладають на Ахілла — свого найкращого воїна — ахейці. Ахілл і Гектор — справжні герої, справжні чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Такими вони залишаються і для нас. А те, що Гомер змалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони герої, але все ж таки люди. І ми теж можемо піднестися, дотягнутися до них

Джерело: http://dovidka.biz.ua/ahill-i-gektor-harakteristika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua