Тема любви в романе «Обломов» занимает особое место. Гончаров показывает читателям, какой разной и многогранной может быть любовь. Наделяя любить, автор раскрывает натуру каждого героя. И каждый видит это чувство по-своему, исходя из свойств характера: для кого-то любовь есть не что иное, как дружба, для кого-то она сродни материнским чувствам, или лежит где-то в области фантазий.
Отношения Ильи и Ольги являются главной любовной линией романа. Обломов, погруженный в мир мечтаний, нарисовал для себя идеальный образ Ольги, в свою очередь и Ольга наделила Илью несуществующими положительными качествами. Между влюбленными есть общее – это романтичность, умение видеть прекрасное. Однако во всем остальном они разительно отличаются друг от друга. Отъезд в Петербург все расставляет на свои места. Ольга долго отказывалась признавать обреченность их союза на провал. Но когда Илья в очередной раз отсрочил свадьбу еще на год, Ольга поняла, что «обломовщина» в нем, никогда не даст бракосочетанию состояться. Старания девушки оказались тщетны, а совместной возвышенной мечтательности слишком мало для того, чтобы сделать любовь жизне Не зря символом любви Ильи и Ольги стала весенняя цветущая веточка сирени, которая, не выдержав холодов, к осени отцветает.
Долгожданный покой Илья Ильич обретает с Агафьей Пшеницыной, хозяйкой квартиры. Агафья любила свой дом, была тихой, по-матерински заботливой и старалась во всем угодить Обломову. Для нее на первом месте всегда стоял комфорт и душевное спокойствие мужа. Нездоровый образ жизни, поддерживаемый Пшеницыной для Ильи, в конечном итоге, подтачивает его здоровье. И хотя он был действительно счастлив с ней, ее любовь к сожалению, только потакала пагубным привычкам Ильи Ильича.
Ольга после разрыва с Обломовым, была уверена в том, что человеку дается только одна любовь на всю жизнь. Но Андрей Штольц сумел ее переубедить, он доказал ей, что любовь может быть другой. Между Ольгой и Андреем много общего, к тому же, они друзья с детства. Штольц, воплощает собой идеал мужчины для Ольги. Но выйдя замуж за Андрея, она скучает по той романтичности, одухотворенности, которая была присуща Обломову. Ей не приходится менять Андрея, он вызывает у нее восхищение, и вместе они просто идеальная семья.
Хайку (іноді хокку ) – це короткі вірші без рими, в яких використовується мова відчуттів для вираження емоцій і образів. Часто натхненням для хайку служать природні стихії, миті краси і гармонії або пережиті сильні емоції. Жанр поезії хайку був створений в Японії, а вже пізніше став використовуватися поетами у всьому світі, включаючи і Росію. Прочитавши цю статтю, ви зможете ближче познайомитися з хайку, а також дізнатися, як складати хайку самостійно.
Розуміння структури хайку
Ознайомтеся зі звуковою структурою хайку. Традиційне японське хайку складається з 17 «він», або звуків, розділених на три частини: 5 звуків, 7 звуків і 5 звуків. У українській мові «він» прирівнюється до стилю. З моменту своєї появи жанр хайку зазнав деяких змін, і сьогодні багато авторів хайку, ні японські, ні росіяни, не дотримуються структури з 17 складів.
Склади в українській мові можуть складатися з різної кількості літер, на відміну від японського, в якому майже всі склади однакової довжини. Тому хайку з 17 складів російською мовою може виявитися куди довше аналогічного японського, порушуючи, таким чином, концепцію глибоко опису образу кількома звуками. Як було сказано, форма 5-7-5 більше не вважається обов’язковою, однак у шкільній програмі це не зазначено, і більшість школярів вивчають хайку на основі консервативних стандартів.
Якщо, пишучи хайку, ви не можете визначитися з кількістю складів, то зверніться до японського правилом, згідно з яким хайку має читатися на одному диханні. Значить, довжина хайку українською мовою може варіюватися від 6 до 16 складів.
Наприклад, прочитайте хайку Кобаяші Ісса в перекладі В. Маркової :
Ах, не топчи траву !
Там світлячки сяяли
Вчора нічний часом.
Використовуйте хайку для зіставлення двох ідей. Японське слово кіру, що значить різка, служить для позначення дуже важливого принципу розбиття хайку на дві частини. Ці частини не повинні залежати один від одного граматично і образно.
ответ: Сама писала, фух...
Объяснение:
Тема любви в романе «Обломов» занимает особое место. Гончаров показывает читателям, какой разной и многогранной может быть любовь. Наделяя любить, автор раскрывает натуру каждого героя. И каждый видит это чувство по-своему, исходя из свойств характера: для кого-то любовь есть не что иное, как дружба, для кого-то она сродни материнским чувствам, или лежит где-то в области фантазий.
Отношения Ильи и Ольги являются главной любовной линией романа. Обломов, погруженный в мир мечтаний, нарисовал для себя идеальный образ Ольги, в свою очередь и Ольга наделила Илью несуществующими положительными качествами. Между влюбленными есть общее – это романтичность, умение видеть прекрасное. Однако во всем остальном они разительно отличаются друг от друга. Отъезд в Петербург все расставляет на свои места. Ольга долго отказывалась признавать обреченность их союза на провал. Но когда Илья в очередной раз отсрочил свадьбу еще на год, Ольга поняла, что «обломовщина» в нем, никогда не даст бракосочетанию состояться. Старания девушки оказались тщетны, а совместной возвышенной мечтательности слишком мало для того, чтобы сделать любовь жизне Не зря символом любви Ильи и Ольги стала весенняя цветущая веточка сирени, которая, не выдержав холодов, к осени отцветает.
Долгожданный покой Илья Ильич обретает с Агафьей Пшеницыной, хозяйкой квартиры. Агафья любила свой дом, была тихой, по-матерински заботливой и старалась во всем угодить Обломову. Для нее на первом месте всегда стоял комфорт и душевное спокойствие мужа. Нездоровый образ жизни, поддерживаемый Пшеницыной для Ильи, в конечном итоге, подтачивает его здоровье. И хотя он был действительно счастлив с ней, ее любовь к сожалению, только потакала пагубным привычкам Ильи Ильича.
Ольга после разрыва с Обломовым, была уверена в том, что человеку дается только одна любовь на всю жизнь. Но Андрей Штольц сумел ее переубедить, он доказал ей, что любовь может быть другой. Между Ольгой и Андреем много общего, к тому же, они друзья с детства. Штольц, воплощает собой идеал мужчины для Ольги. Но выйдя замуж за Андрея, она скучает по той романтичности, одухотворенности, которая была присуща Обломову. Ей не приходится менять Андрея, он вызывает у нее восхищение, и вместе они просто идеальная семья.
Хайку (іноді хокку ) – це короткі вірші без рими, в яких використовується мова відчуттів для вираження емоцій і образів. Часто натхненням для хайку служать природні стихії, миті краси і гармонії або пережиті сильні емоції. Жанр поезії хайку був створений в Японії, а вже пізніше став використовуватися поетами у всьому світі, включаючи і Росію. Прочитавши цю статтю, ви зможете ближче познайомитися з хайку, а також дізнатися, як складати хайку самостійно.
Розуміння структури хайку
Ознайомтеся зі звуковою структурою хайку. Традиційне японське хайку складається з 17 «він», або звуків, розділених на три частини: 5 звуків, 7 звуків і 5 звуків. У українській мові «він» прирівнюється до стилю. З моменту своєї появи жанр хайку зазнав деяких змін, і сьогодні багато авторів хайку, ні японські, ні росіяни, не дотримуються структури з 17 складів.
Склади в українській мові можуть складатися з різної кількості літер, на відміну від японського, в якому майже всі склади однакової довжини. Тому хайку з 17 складів російською мовою може виявитися куди довше аналогічного японського, порушуючи, таким чином, концепцію глибоко опису образу кількома звуками. Як було сказано, форма 5-7-5 більше не вважається обов’язковою, однак у шкільній програмі це не зазначено, і більшість школярів вивчають хайку на основі консервативних стандартів.
Якщо, пишучи хайку, ви не можете визначитися з кількістю складів, то зверніться до японського правилом, згідно з яким хайку має читатися на одному диханні. Значить, довжина хайку українською мовою може варіюватися від 6 до 16 складів.
Наприклад, прочитайте хайку Кобаяші Ісса в перекладі В. Маркової :
Ах, не топчи траву !
Там світлячки сяяли
Вчора нічний часом.
Використовуйте хайку для зіставлення двох ідей. Японське слово кіру, що значить різка, служить для позначення дуже важливого принципу розбиття хайку на дві частини. Ці частини не повинні залежати один від одного граматично і образно.