Как фигура царя ивана грозного влияет на конфликт в произведении м. ю лермонтова "песня про царя ивана васильевича, молодого опричника и купца калашникова"
В сказке Евгения Пермяка "Березовая роща" все происходит как в жизни. Растут молодые березки, а им завидуют: их молодости, нежности, красоте. Из вредности, поскольку деревья не похожи ни на крапиву, ни на репейник те "кусают" и "жалят" их своими словами. Подключаются к всеобщей травле еще и жаба с гадюкой.
Но деревья не сдавались, они шли своей дорогой, своим путем - тянулись к свету. В результате получилась целая роща из красивых и крепких деревьев, которым уже ничего не страшно.
Сказка эта учит не сдаваться и не отчаиваться, не обращать внимание на плохишей и завистников, их "пожелания". Если ты знаешь, кто ты, какова твоя цель, ты идешь к ней - все, кто плюются в тебя ядом, не имеют никакого значения.
Еще сказка учит терпению: за 1 год березки не смогли вырасти, им понадобилось 3 года упорства. Чтобы чего-то достичь, нужно быть терпеливым и старательным.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.
В сказке Евгения Пермяка "Березовая роща" все происходит как в жизни. Растут молодые березки, а им завидуют: их молодости, нежности, красоте. Из вредности, поскольку деревья не похожи ни на крапиву, ни на репейник те "кусают" и "жалят" их своими словами. Подключаются к всеобщей травле еще и жаба с гадюкой.
Но деревья не сдавались, они шли своей дорогой, своим путем - тянулись к свету. В результате получилась целая роща из красивых и крепких деревьев, которым уже ничего не страшно.
Сказка эта учит не сдаваться и не отчаиваться, не обращать внимание на плохишей и завистников, их "пожелания". Если ты знаешь, кто ты, какова твоя цель, ты идешь к ней - все, кто плюются в тебя ядом, не имеют никакого значения.
Еще сказка учит терпению: за 1 год березки не смогли вырасти, им понадобилось 3 года упорства. Чтобы чего-то достичь, нужно быть терпеливым и старательным.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.