Каждый день я провожу в компании со своим котом по имени василий. мне нравится ласково называть его васькой. так больше нравится. я ему рассказываю все свои мысли и переживания, но он в ответ только мяукает, прыгает на колени и начинает громко мурчать. интересно,о чем же он в этот момент думает? мне кажется, что васька думает о смысле жизни. вот утром, я ухожу в школу, родители на работу и он остается один дома-хозяин. проверит все комнаты, все углы и шкафы, убедится в их сохранности и невредимости лежит на подоконнике шерстку на солнышке греет. и
Набагато більше уваги байрон приділяє внутрішньому, психологічному портрету героя. в його характеристиці поет насамперед підкреслює міць, великий життєвий досвід, щ незламний бунтарський дух і нескорену волю: «і сам він був як дуб-титан, землі козацької гетьман». закінчуючи розповідь про пригоди своєї молодості, мазепа зауважує: а втім, як бачите, літа не вигнули мого хребта, не зменшили і не змінили відваги, розуму і образ мазепи втілює в собі риси, притаманні типовому байронічному герою, — риси «шляхетного злочинця», самотнього, нескореного, вільнолюбного бунтаря зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи». цим мазепа схожий на головних героїв «східних поем» байрона. подібно до них, він кидає виклик суспільству, його законам та моральним нормам. як і вони, він кохає жінку, яка належить деспотичному чоловікові, і, ставши жертвою брутального насилля, скривджений та ображений до глибини душі, жорстоко метиться своїм ворогам: знищує замок, у якому зазнав наруги над собою. з іншого боку, між ними та мазепою існує й суттєва відмінність. у стосунках мазепи й терези немає тієї космічної фатальності, що вирізняє почуття героїв «східних поем». на відміну від них, головний герой «мазепи» — постать не вигадана, а цілком реальна, історична, і, крім того, в «мазепинському» сюжеті герой, хоча й впадає у відчай, але не гине, навпаки, долає всі випробовування і стає гетьманом україни.
