ответ:Герой твору Шерлок Холмс, зовнішність:худорлява постать у сірому плащі, досить високого зросту, з тростиною в руці, в незмінному картузі, з незграбними рисами обличчя, високим чолом, густими бровами, холодними блискучими очима і трубкою в зубах. Зовнішність Шерлока Холмса характеризується епітетами: високий, аскетичний, видатний, чудовий, винятковий, рідкісний, ясний, різко обкреслений, яструбиний, що підкреслюють винятковість і цілісність образу, в якому реалізовані типово англійські (строгий, аскетичний) та індивідуальні зовнішні характеристики. Трубка для куріння стає незмінною частиною його зовнішнього вигляду, сищика всюди оточують клуби диму. Знання Шерлока: Холмс стверджує, що в розкритті злочинів йому допомагає суворе дотримання наукових методів, особливу увагу до логіки, уважність і дедукція. Також Холмс використовує псевдонаукові методи: в оповіданні «Блакитний карбункул» він припускає, що людина, яка носить капелюх великого розміру, чудово інтелектуально підкована.
У «Етюді в багряних тонах» він стверджує, що не знає про те, що Земля обертається навколо Сонця, оскільки ці відомості не важливі в його роботі. Почувши цей факт від Вотсона, він прагне скоріше його забути. Холмс каже, що людський мозок має обмежену ємність для зберігання інформації, і навчання марним речам скоротить його здатність до вивчення корисних. Лікар Вотсон згодом оцінює здібності Холмса таким чином:
Знання в галузі літератури — жодних.
Філософії — жодних.
Астрономії — жодних.
Політики — слабкі.
Ботаніки — нерівномірні. Знає властивості беладони, опіуму та отрут взагалі. Не має уявлення про садівництво.
Геології — практичні, але обмежені. З першого погляду визначає зразки різних ґрунтів. Після прогулянок показує мені бризки бруду на штанях і за їх кольором і консистенцією визначає, з якої він частини Лондону.
Хімії — глибокі.
Анатомії — точні, але безсистемні.
Кримінальної хроніки — величезні, знає, здається, всі подробиці кожного злочину, вчиненого в дев'ятнадцятому столітті.
Добре грає на скрипці.
Відмінно фехтує на шпагах і еспадронах, прекрасний боксер.
Ґрунтовні практичні знання англійських законів.
Шерлок мав гарні здібності в сфері дедукції і із-за цього помічав найменьші деталі, які до йому розкрити діло.
Шерлок Холмс був стриманим, мужнім, смішним, вічно замурзаний, гіперактивний і завжди готовий до бою.в
ВИСНОВОК: Отже, Шерлок Холмс був найкращим детективом і завжди знав своє діло, тому й був любимецем усіх своїх "клієнтів"
Анализ стихотворения Ахматовой «Стихи о Петербурге»
Тема Петербурга занимает важнейшее место в творчестве Ахматовой. К городу на Неве она всегда относилась с особой любовью. Недаром поэтесса не хотела покидать Северную столицу, когда началась Великая Отечественная война. В эвакуацию Анна Андреевна уехала только по настоянию врачей. При этом при первой же возможности Ахматова вернулась – поздней весной 1944 года. Во втором ее сборнике – «Четки» – есть небольшой цикл под говорящим названием «Стихи о Петербурге». В его состав вошли всего два стихотворения, написанных в 1913 году. В первом произведении, состоящем из восьми строк, на передний план выходит изображение Северной столицы. Поэтесса упоминает два известных топонима – величественный Исаакиевский собор, облаченный в литое серебро, и памятник Петру I работы Фальконе, известный как Медный всадник. Во второй строфе Ахматова переходит от парадного Петербурга к Петербургу фабричному и окраинному. В этом городе гуляет душный и суровый ветер, сметающий с черных труб гарь. Похожий образ встречается в урбанистической поэзии Блока. Северная Венеция в апокалипсических декорациях оказывается не по нраву ее основателю.
Второе стихотворение цикла относится к интимной лирике. Петербург предстает перед читателями в качестве «сокровищницы любовной памяти». Чувства персонажей произведения, благодаря Северной столице, становятся вне времени. Тени героев навсегда останутся под аркой на Галерной улице. Арка эта, кстати, — топоним весьма примечательный. Она фигурирует в повести Мандельштама «Египетская марка» 1927 года, когда идет перечисление мест, которые петербуржцы чаще всего предпочитают для назначения свиданий. Осип Эмильевич характеризует ее как невзрачную и не даже дать приют от дождя. В стихотворении «Сердце бьется ровно, мерно…» также упоминается Летний Сад – топоним, достаточно часто встречающийся в лирике Ахматовой разных лет. Финал рассматриваемого текста не так благостен, как его предыдущие строки. Появляется темноводная Нева, которая в поэтическом мышлении 1910-х годов нередко связывалась с Летой – рекой забвения из древнегреческой мифологии. Получается, Анна Андреевна представляет несколько ипостасей любимого города, мирно сосуществующих друг с другом. Северная столица – это место вечной памяти и любви, омываемое рекой забвения, и кромешный ад, уготованный каждому жителю.
Стихи о Москве
От классических восторженных описаний города поэтесса к концу переходит к теме собственной смерти и дню своего рождения. Таким образом в произведении наблюдается очень глубокий философский подтекст, который построен на религиозных рассуждениях и размышлениях о ценности жизни человека.
Эпитеты "горький", "жаркий", которыми в конце описывается ветка красной рябины, подчеркивают достаточно страстный и импульсивный характер лирической героини, с которой отождествляет себя поэтесса. Очень важно, что Москва для поэтессы тут воспринимается, как живое сердце родной страны, где всегда множество храмов и православных церквей, которые создают ее уникальный образ.
Используются в данном случае перекрестные и парные рифмы, а ритмы в разных произведениях цикла меняются, что образует некоторые сбивки при чтении, если читать стихотворения подряд.
Тема:
Мотивы смерти и печальная тематика стихотворений Цветаевой уже проявляется в данном цикле, и эта нотка печали о смерти позднее станет некой "визитной карточкой" поэтессы. Эта тема тесно переплетается с крайне религиозной, углубленной в православную тематику.
Вывод
В данном цикле стихотворений поэтесса хотела показать связь любви к родной земле и родному городу с религией, а также донести до читателя свои философские рассуждения на тему жизни, смерти и целей, которые перед собой ставит человек.
ответ:Герой твору Шерлок Холмс, зовнішність:худорлява постать у сірому плащі, досить високого зросту, з тростиною в руці, в незмінному картузі, з незграбними рисами обличчя, високим чолом, густими бровами, холодними блискучими очима і трубкою в зубах. Зовнішність Шерлока Холмса характеризується епітетами: високий, аскетичний, видатний, чудовий, винятковий, рідкісний, ясний, різко обкреслений, яструбиний, що підкреслюють винятковість і цілісність образу, в якому реалізовані типово англійські (строгий, аскетичний) та індивідуальні зовнішні характеристики. Трубка для куріння стає незмінною частиною його зовнішнього вигляду, сищика всюди оточують клуби диму. Знання Шерлока: Холмс стверджує, що в розкритті злочинів йому допомагає суворе дотримання наукових методів, особливу увагу до логіки, уважність і дедукція. Також Холмс використовує псевдонаукові методи: в оповіданні «Блакитний карбункул» він припускає, що людина, яка носить капелюх великого розміру, чудово інтелектуально підкована.
У «Етюді в багряних тонах» він стверджує, що не знає про те, що Земля обертається навколо Сонця, оскільки ці відомості не важливі в його роботі. Почувши цей факт від Вотсона, він прагне скоріше його забути. Холмс каже, що людський мозок має обмежену ємність для зберігання інформації, і навчання марним речам скоротить його здатність до вивчення корисних. Лікар Вотсон згодом оцінює здібності Холмса таким чином:
Знання в галузі літератури — жодних.
Філософії — жодних.
Астрономії — жодних.
Політики — слабкі.
Ботаніки — нерівномірні. Знає властивості беладони, опіуму та отрут взагалі. Не має уявлення про садівництво.
Геології — практичні, але обмежені. З першого погляду визначає зразки різних ґрунтів. Після прогулянок показує мені бризки бруду на штанях і за їх кольором і консистенцією визначає, з якої він частини Лондону.
Хімії — глибокі.
Анатомії — точні, але безсистемні.
Кримінальної хроніки — величезні, знає, здається, всі подробиці кожного злочину, вчиненого в дев'ятнадцятому столітті.
Добре грає на скрипці.
Відмінно фехтує на шпагах і еспадронах, прекрасний боксер.
Ґрунтовні практичні знання англійських законів.
Шерлок мав гарні здібності в сфері дедукції і із-за цього помічав найменьші деталі, які до йому розкрити діло.
Шерлок Холмс був стриманим, мужнім, смішним, вічно замурзаний, гіперактивний і завжди готовий до бою.в
ВИСНОВОК: Отже, Шерлок Холмс був найкращим детективом і завжди знав своє діло, тому й був любимецем усіх своїх "клієнтів"
Объяснение:
Анализ стихотворения Ахматовой «Стихи о Петербурге»
Тема Петербурга занимает важнейшее место в творчестве Ахматовой. К городу на Неве она всегда относилась с особой любовью. Недаром поэтесса не хотела покидать Северную столицу, когда началась Великая Отечественная война. В эвакуацию Анна Андреевна уехала только по настоянию врачей. При этом при первой же возможности Ахматова вернулась – поздней весной 1944 года. Во втором ее сборнике – «Четки» – есть небольшой цикл под говорящим названием «Стихи о Петербурге». В его состав вошли всего два стихотворения, написанных в 1913 году. В первом произведении, состоящем из восьми строк, на передний план выходит изображение Северной столицы. Поэтесса упоминает два известных топонима – величественный Исаакиевский собор, облаченный в литое серебро, и памятник Петру I работы Фальконе, известный как Медный всадник. Во второй строфе Ахматова переходит от парадного Петербурга к Петербургу фабричному и окраинному. В этом городе гуляет душный и суровый ветер, сметающий с черных труб гарь. Похожий образ встречается в урбанистической поэзии Блока. Северная Венеция в апокалипсических декорациях оказывается не по нраву ее основателю.
Второе стихотворение цикла относится к интимной лирике. Петербург предстает перед читателями в качестве «сокровищницы любовной памяти». Чувства персонажей произведения, благодаря Северной столице, становятся вне времени. Тени героев навсегда останутся под аркой на Галерной улице. Арка эта, кстати, — топоним весьма примечательный. Она фигурирует в повести Мандельштама «Египетская марка» 1927 года, когда идет перечисление мест, которые петербуржцы чаще всего предпочитают для назначения свиданий. Осип Эмильевич характеризует ее как невзрачную и не даже дать приют от дождя. В стихотворении «Сердце бьется ровно, мерно…» также упоминается Летний Сад – топоним, достаточно часто встречающийся в лирике Ахматовой разных лет. Финал рассматриваемого текста не так благостен, как его предыдущие строки. Появляется темноводная Нева, которая в поэтическом мышлении 1910-х годов нередко связывалась с Летой – рекой забвения из древнегреческой мифологии. Получается, Анна Андреевна представляет несколько ипостасей любимого города, мирно сосуществующих друг с другом. Северная столица – это место вечной памяти и любви, омываемое рекой забвения, и кромешный ад, уготованный каждому жителю.
Стихи о Москве
От классических восторженных описаний города поэтесса к концу переходит к теме собственной смерти и дню своего рождения. Таким образом в произведении наблюдается очень глубокий философский подтекст, который построен на религиозных рассуждениях и размышлениях о ценности жизни человека.
Эпитеты "горький", "жаркий", которыми в конце описывается ветка красной рябины, подчеркивают достаточно страстный и импульсивный характер лирической героини, с которой отождествляет себя поэтесса. Очень важно, что Москва для поэтессы тут воспринимается, как живое сердце родной страны, где всегда множество храмов и православных церквей, которые создают ее уникальный образ.
Используются в данном случае перекрестные и парные рифмы, а ритмы в разных произведениях цикла меняются, что образует некоторые сбивки при чтении, если читать стихотворения подряд.
Тема:
Мотивы смерти и печальная тематика стихотворений Цветаевой уже проявляется в данном цикле, и эта нотка печали о смерти позднее станет некой "визитной карточкой" поэтессы. Эта тема тесно переплетается с крайне религиозной, углубленной в православную тематику.
Вывод
В данном цикле стихотворений поэтесса хотела показать связь любви к родной земле и родному городу с религией, а также донести до читателя свои философские рассуждения на тему жизни, смерти и целей, которые перед собой ставит человек.