Іван спотикнувся, упав, але зразу ж підскочив і, загубивши колодки, побіг босими ногами по бетонних уламках, що розкидав вибух. Позаду чулися крики, гулко тріщали автоматні черги, попереду була остання перешкода — напівзруйнована заводська стіна, а далі — вулиці, що потопали в зелені.
Він узяв у зуби пластмасову ручку пістолета, плигнув, ухопився за край стіни і швидко перескочив її. Упав у колючки, підскочив і щосили побіг.
Позаду чувся гавкіт собак, крики, постріли, але все це вже не могло зупинити його.
Вибух на заводі схвилював населення. Іванові зустрілися два хлопчики, дівчина, та він мовчки пробіг повз них. Постріли чулися скрізь, але це стріляли в інших, бо Іван не чув свисту куль.
Бігти доводилося на гору, підйом ставав дедалі крутішим, але він з останніх сил намагався дістатися до лісу. Та раптом зовсім близько почувся гавкіт. Іван сховався за сосну, підпустив вівчарку ближче і вистрілив. Собака вискнув і впав. Та із-за каменя вискочив вовкодав з нашийником, на якому теліпався повідок. Пістолет заклинило. Собака кинувся, Іван схопив його за нашийник, став душити, але зрозумів, що не впорається. Тоді він з усієї сили вдарив собаку коліном. Щось хруснуло, і пес безсило простягнувся поряд. Іван чекав нападу, собака зі злістю дивився на людину, але лежав нерухомо. Тоді Іван узяв великий камінь, хотів ударити ним вовкодава по голові, але передумав і став тихо задкувати. Пес поповз, скиглячи від безсилої люті, а чоловік кинув камінь, підхопив браунінг і побіг вгору, в ялинові зарості.
«Герника» была создана в 1937 г. буквально за один месяц. Что же побудило автора написать данную картину, более того в такие кратчайшие сроки? Стоит отметить, что картина достаточно больших размеров, понять и поверить, что такое возможно создать за столь короткий срок достаточно трудно. Но, как говорил сам Пикассо, «я ничего не ищу, я нахожу». Создается впечатление, что картина в нем уже была готова и оформлена, ему же оставалось лишь воплотить этот замысел на холсте, сделать мысли действительными. П. Пикассо, как отмечают исследователи, усердно работал над картиной по 14 часов в день, огромный труд был вложен в данное произведение. Сначала им были нанесены наброски графитом, это знаменитые изображение быка, раненой лошади, человека со свечой. Мысли лились, а Пикассо лишь успевал их выражать и проявлять. Начался процесс написания самой картины; проблемы в личной жизни погружению в трагические события, переживание их самим автором. Работа над картиной была неоднородна, многие первоначальные замыслы и зарисовки были убраны или изменены. Так, например, воин, которого Пикассо изначально изобразил крупным, сильным человеком, который борется с обстоятельствами, в результате был изображен опрокинутым на спину, с открытым ртом, бес и поверженным. В ранней версии «Герники» можно было увидеть надежду, непокорность – в итоге осталась лишь всепоглощающая трагедия и ужас. В постоянных исправлениях и терзаниях заметны сомнения и волнения автора относительно изображенного. Эти события действительно тревожат и ранят художника. Пабло Пикассо старается воплотить в своей картине тот ужас и боль, которую несет война, деградацию сознания людей. И он взывает с полотна картины: «Люди, опомнитесь, что вы делаете?!». Это, действительно, призыв к пониманию и осознанию проблем, философское видение конца мира. Пикассо пытается показать это. Поэтому в картине надежды на уже нет, нет оптимизма, нет присутствующего во всех его картинах вдохновения.
Іван спотикнувся, упав, але зразу ж підскочив і, загубивши колодки, побіг босими ногами по бетонних уламках, що розкидав вибух. Позаду чулися крики, гулко тріщали автоматні черги, попереду була остання перешкода — напівзруйнована заводська стіна, а далі — вулиці, що потопали в зелені.
Він узяв у зуби пластмасову ручку пістолета, плигнув, ухопився за край стіни і швидко перескочив її. Упав у колючки, підскочив і щосили побіг.
Позаду чувся гавкіт собак, крики, постріли, але все це вже не могло зупинити його.
Вибух на заводі схвилював населення. Іванові зустрілися два хлопчики, дівчина, та він мовчки пробіг повз них. Постріли чулися скрізь, але це стріляли в інших, бо Іван не чув свисту куль.
Бігти доводилося на гору, підйом ставав дедалі крутішим, але він з останніх сил намагався дістатися до лісу. Та раптом зовсім близько почувся гавкіт. Іван сховався за сосну, підпустив вівчарку ближче і вистрілив. Собака вискнув і впав. Та із-за каменя вискочив вовкодав з нашийником, на якому теліпався повідок. Пістолет заклинило. Собака кинувся, Іван схопив його за нашийник, став душити, але зрозумів, що не впорається. Тоді він з усієї сили вдарив собаку коліном. Щось хруснуло, і пес безсило простягнувся поряд. Іван чекав нападу, собака зі злістю дивився на людину, але лежав нерухомо. Тоді Іван узяв великий камінь, хотів ударити ним вовкодава по голові, але передумав і став тихо задкувати. Пес поповз, скиглячи від безсилої люті, а чоловік кинув камінь, підхопив браунінг і побіг вгору, в ялинові зарості.