Как ни говори, а родной язык всегда останется родным. Когда хочешь говорить по душе, ни одного французского слова в голову нейдёт, а ежели хочешь блеснуть, тогда другое дело. Как вы понимаете эту фразу?
Моє ставлення до Івана Сили. За твором О. Гавриша «Неймовірні пригоди Іван Сили – найсильнішої людини світу»
Нещодавно я прочитала твір Олександра Гавриша «Неймовірні пригоди Іван Сили – найсильнішої людини світу». Ця повість дуже цікава й дуже мені сподобалась.
Читаючи рядки твору, зрозуміла якою важкою була доля героя. Йому довелося пройти через складні випробування. Також зауважу, що Іван приємно вразив мене своїми бійцівськими якостями. Я захоплююсь порядністю, мужністю, щирістю та силою волі силача. Він зробив дуже багато, щоб стати визначною особистістю. Чесноти до йому впевнено дійти до своєї мети.
- Півдня Іван провів у тренуваннях, згадуючи науку Брякуса, який навчив його різних видів боротьби.
Із цих рядків ми бачимо на скільки цілеспрямованим був Іван. Я розумію, що для перемоги хоча би в одному поєдинку, безумовно, слід докласти безліч зусиль та тривалих тренувань. Іван же неодноразово перемагав у двобоях. Це свідчить про його завзятість та працьовитість.
Та найголовніше, що слава не зіпсувала Івана. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною
Рассказ "Тихое утро" Юрия Казакова называется так, потому что все в нем и начинается этого самого утра. Яшка встает совсем рано и отправляется с Володей на рыбалку. В тумане и рассветной тишине слышатся первые звуки. Вначале ничто не предвещает беды.
Это утро могло быть действительно тихим, если бы Володя не свалился в реку. Яшка бросился его и сам чуть не утонул. События были совершенно не тихие, а напротив - шумные, отчаянные, с бурными эмоциями, преодолением собственных страхов.
Но все закончилось хорошо, оба мальчика они плакали, сидя на берегу.
Рассказ как начинается с тихого утра, тихой реки так и закончился этим - все успокоилось, особенно вода в омуте вновь стала тихая. И для всех жителей деревни, кроме Яшки и Володи это утро было обычным, тихим.
Моє ставлення до Івана Сили. За твором О. Гавриша «Неймовірні пригоди Іван Сили – найсильнішої людини світу»
Нещодавно я прочитала твір Олександра Гавриша «Неймовірні пригоди Іван Сили – найсильнішої людини світу». Ця повість дуже цікава й дуже мені сподобалась.
Читаючи рядки твору, зрозуміла якою важкою була доля героя. Йому довелося пройти через складні випробування. Також зауважу, що Іван приємно вразив мене своїми бійцівськими якостями. Я захоплююсь порядністю, мужністю, щирістю та силою волі силача. Він зробив дуже багато, щоб стати визначною особистістю. Чесноти до йому впевнено дійти до своєї мети.
- Півдня Іван провів у тренуваннях, згадуючи науку Брякуса, який навчив його різних видів боротьби.
Із цих рядків ми бачимо на скільки цілеспрямованим був Іван. Я розумію, що для перемоги хоча би в одному поєдинку, безумовно, слід докласти безліч зусиль та тривалих тренувань. Іван же неодноразово перемагав у двобоях. Це свідчить про його завзятість та працьовитість.
Та найголовніше, що слава не зіпсувала Івана. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною
Объяснение:
Рассказ "Тихое утро" Юрия Казакова называется так, потому что все в нем и начинается этого самого утра. Яшка встает совсем рано и отправляется с Володей на рыбалку. В тумане и рассветной тишине слышатся первые звуки. Вначале ничто не предвещает беды.
Это утро могло быть действительно тихим, если бы Володя не свалился в реку. Яшка бросился его и сам чуть не утонул. События были совершенно не тихие, а напротив - шумные, отчаянные, с бурными эмоциями, преодолением собственных страхов.
Но все закончилось хорошо, оба мальчика они плакали, сидя на берегу.
Рассказ как начинается с тихого утра, тихой реки так и закончился этим - все успокоилось, особенно вода в омуте вновь стала тихая. И для всех жителей деревни, кроме Яшки и Володи это утро было обычным, тихим.