комедия «недоросль» была написана д. и. фонвизиным в 1781 году и стала вершиной отечественной драматургии xviii века. это произведение классицизма, но в нем проявляются и определенные черты реализма, что делает новаторским данное сочинение.
классицизм — направление, основанное на принципах философского рационализма, идеале гармонии и меры, строгом соблюдении нормативности в поэтике, подражании образцам античной словесности, вере в человеческий разум. гармония содержания и формы, строгое деление героев на положительных и отрицательных, использование «говорящих» фамилий, правила «трех единств», соблюдение иерархии жанров — вот основные черты классицизма.
классицизм отличает сатирическая направленность произведений, преобладание национально- тематики над античной.
д. и. фонвизин соблюдает в «недоросле» единство места и времени: все события комедии разворачиваются в доме госпожи простаковой и действие происходит в течение 24 часов. но автор комедии нарушает единство действия, так как в произведении два конфликта: любовный и социально-политический. любовный конфликт является основным. герои комедии делятся на отрицательных ( простакова, господин скотинин) и положительных (милон, стародум, софья). автор наделяет героев «говорящими» фамилиями: правдин, скотинин, вральман. положительные герои — стародум, софья, милон — говорят правильным языком, их речь поучительна; отрицательные же герои используют просторечные слова, бранную лексику, их речь более живая (например, простакова говорит: «а ты, скот, подойди поближе. не говорила ль я тебе, воровская харя, чтоб ты кафтан пустил шире. < > скажи, болван, чем ты оправдаешься? »). речь героев является средством характеристики героев. четко прослеживается связь с фольклором: герои в разговоре употребляют пословицы и поговорки, которые делают комедию «народной» (например, «всякий женись на своей невесте», «век живи, век учись», «не хочу учиться, хочу жениться»).
комедия имеет воспитательную направленность, так как в ней затрагиваются важнейшие вопросы воспитания гражданина, образования, нравственности, произвола помещиков. комедия носила злободневный характер, ведь д. и. фонвизин показал все тяготы крепостного права, недостатки обучения. эта пьеса стала предшественницей комедии а. с. грибоедова «горе от ума».
Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.
Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба.
комедия «недоросль» была написана д. и. фонвизиным в 1781 году и стала вершиной отечественной драматургии xviii века. это произведение классицизма, но в нем проявляются и определенные черты реализма, что делает новаторским данное сочинение.
классицизм — направление, основанное на принципах философского рационализма, идеале гармонии и меры, строгом соблюдении нормативности в поэтике, подражании образцам античной словесности, вере в человеческий разум. гармония содержания и формы, строгое деление героев на положительных и отрицательных, использование «говорящих» фамилий, правила «трех единств», соблюдение иерархии жанров — вот основные черты классицизма.
классицизм отличает сатирическая направленность произведений, преобладание национально- тематики над античной.
д. и. фонвизин соблюдает в «недоросле» единство места и времени: все события комедии разворачиваются в доме госпожи простаковой и действие происходит в течение 24 часов. но автор комедии нарушает единство действия, так как в произведении два конфликта: любовный и социально-политический. любовный конфликт является основным. герои комедии делятся на отрицательных ( простакова, господин скотинин) и положительных (милон, стародум, софья). автор наделяет героев «говорящими» фамилиями: правдин, скотинин, вральман. положительные герои — стародум, софья, милон — говорят правильным языком, их речь поучительна; отрицательные же герои используют просторечные слова, бранную лексику, их речь более живая (например, простакова говорит: «а ты, скот, подойди поближе. не говорила ль я тебе, воровская харя, чтоб ты кафтан пустил шире. < > скажи, болван, чем ты оправдаешься? »). речь героев является средством характеристики героев. четко прослеживается связь с фольклором: герои в разговоре употребляют пословицы и поговорки, которые делают комедию «народной» (например, «всякий женись на своей невесте», «век живи, век учись», «не хочу учиться, хочу жениться»).
комедия имеет воспитательную направленность, так как в ней затрагиваются важнейшие вопросы воспитания гражданина, образования, нравственности, произвола помещиков. комедия носила злободневный характер, ведь д. и. фонвизин показал все тяготы крепостного права, недостатки обучения. эта пьеса стала предшественницей комедии а. с. грибоедова «горе от ума».
Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба.