Как тот актер, который, оробев, Теряет нить давно знакомой роли, Как тот безумец, что, впадая в гнев, В избытке сил теряет силу воли, — Так я молчу, не зная, что сказать, Не оттого, что сердце охладело. Нет, на мои уста кладет печать Моя любовь, которой нет предела. Так пусть же книга говорит с тобой. Пускай она, безмолвный мой ходатай, Идет к тебе с признаньем и мольбой И справедливой требует расплаты. Прочтешь ли ты слова любви немой? Услышишь ли глазами голос мой? . Проанализируйте композицию. Выделите тезис-антитезис-синтез.

Загалом образ Марусі має фольклорну основу. Починаючи з її зовнішності та закінчуючи рисами характеру, ми бачимо Марусю ідеальною українською дівчи­ною, яка ніби прийшла до нас із сумних та ліричних народних пісень.Образ Марусі є дуже гармонійним, бо її внутрішній світ і зовнішність однаково красиві та привабливі. Маруся працьовита, покірна, слухняна. Вона шанує своїх батьків, поважає своїх подруг. Вона живе у досить заможній родині, але не цура­ється роботи: працює і з батьком на полі, і в хаті, і біля худоби. Ця покірна та чис­та дівчина надзвичайно богобоязлива. Проте її релігією є не тільки християнство, а й народна мораль — вірування і норми поведінки, що передалися їй від дідів- прадідів. Маруся вважає за гріх навіть ходити на вечорниці. Таку саму цнотливість, щирість та вірність Маруся виявляє і в коханні: вона покохала Василя один раз і назавжди. Вона готова віддати життя за свою любов, але коли батько не дає зго­ди на шлюб із Василем, Маруся покірно погоджується. Сумуючи за Василем, вона щодня ходить до озера, пригортає до серця горішки, які подарував їй Василь.На образі Марусі позначився і вплив домінуючого літературного стилю — сен­тименталізму. Читач одразу помічає чутливість Марусі. Автор наголосив саме на її емоціях та почуттях, на внутрішньому світі своєї героїні.Важливу роль у створенні образів цієї повісті відіграє пейзаж: природа також передає почуття героїв та думки автора, налаштовує читача на відповідний лад.Образ Василя в повісті не просто яскравий та самобутній, він також допомагає розкрити образ Марусі. Василь уособлює парубка з народних пісень: він краси­вий, сміливий, порядний і розумний. Але його сентиментальність, на мою думку, дещо перебільшена, хоча це також данина стилю. Образ Василя від цієї чутливос­ті трохи «програє», але твір загалом стає тільки емоційно наснаженішим, більш народним. Образ Марусі розкривається і через ставлення Василя до своєї коха­ної, Він жити не може без неї: побачивши свою Марусю мертвою, він починає плакати і падає на землю, немов неживий. Прощаючись із коханою, парубок та­кож плаче. Таким чином автор підкреслює індивідуальність Марусі, усі позитивні риси її характеру, адже її так сильно покохав майже ідеал українського парубка XIX століття!Але, як каже стара латинська приказка, часи змінюються і ми змінюємось ра­зом із ними. Сучасний читач навряд зрозуміє таку дивну покірність, смерть через розлуку з коханим або сльози парубка. З часом люди змінюються, змінюються їхні ідеали та світогляд. І сьогодні люди вже так не захоплюються дівчатами, подібни­ми до Марусі. Але ми все одно маємо зберігати те найчистіше та найкраше у сво­їх серцях, шо передається від покоління до покоління протягом багатьох сторіч, незважаючи на те, наскільки сильно відрізняються наші епохи. І образ Марусі, майстерно створений Г. Квіткою-Основ'яненком, допомагає нам не втратити од­вічних моральних цінностей нашої нації та всього людства.

Стараясь о счастье других, мы находим свое собственное счастье.Идея тесного единства человеколюбия, доброты и человеческого счастья пронизывает воззрения многих выдающихся мыслителей.Уже в четвертом веке до нашей эры древнегреческий философ Платон утверждал: «Стараясь о счастье других, мы находим свое собственное счастье».Эту же  мысль продолжил уже в первом веке нашей эры римский философ Сенека: «Человек, который думает о себе и ищет во всем своей выгоды, не может быть счастлив. Хочешь жить для себя, живи для других».Английский писатель И.Бентам (седьмой век) утверждал: «Человек увеличивает свое счастье в той мере, в какой он доставляет его другим».Вспомним и слова Л.Н.Толстого: «В жизни есть одно несомненное счастье – жить для других».Человек, делающий другим добро, умеющий им сопереживать, чувствует себя счастливым.