По сути, литература выросла из мифологии. Сначала люди устно передавали друг другу мифы о богах и героях (причем обычно богами были явления природы, а героями - предки того или иного рода - но спустя много лет память о личности предка постепенно угасала, поэтому народная фантазия могла приписывать предку качества и поступки, которых у него не было, и он превращался в памяти народа в некое подобие божества) - в виде песен, рассказов, драматургических сценок. Потом появилась письменность, и благодаря этому литература, театр и музыка стали самостоятельными отраслями, а не подразделениями религии, и в них стали создаваться произведения на разные темы (политические, бытовые и т. д.), а не только на мифологические. Чем больше развивалась наука, тем меньше люди верили в чудеса, но потребность верить в чудеса никуда не делась, поэтому вместо того чтобы поклоняться богам, в которых люди уже перестали верить, они предпочитают поклоняться героям (но поклоняться не с таким слепым фанатизмом, с которым они поклонялись богам) - героям книг, фильмов, игр, песен и т. д., т. е. современным "звездам", а также героям мифов, но теперь для читателей это не предки, а просто красивые, заманчивые художественные идеи, образы, символы тех или иных качеств, например, Афродита - символ любви и женской красоты, Арес - символ войны и храбрости, Аполлон - символ искусства и мужской красоты,Афина - символ мудрости.
Оповідачка розказує про свою долю: не знає вона своїх батька та матері, змалку у неволі. Але вона на те не зважає — не можна ж людині весь час журитися.
За старої пані дівчата у дворі жили спокійно, не дозволяла вона тільки виходити нікуди, навіть до церкви у неділю. Хіба що на велике свято. Зате не била, не знущалася, бо була вже стара.
Кожен день шили дівчата у своїм покої. Інколи було зовсім нудно, інколи ж чомусь розвеселяться вони.
У старої була онучка, яка вчилася в інституті. Через деякий час повідомила панночка, щоб забирали її. Почалися приготування.
ІІ
Нарешті приїхала молода панночка. Була вона вродлива, щебетала коло бабусі та все розповідала, як її мучили в інституті. Навчилася вона добре тільки музики і французької мови.
ІІІ
Панночка стала вибирати собі дівчину в прислуги і вибрала оповідачку — Устину. Дуже бідкалась, що та нічого не вміє.
Дівчата-кріпачки ли свою подругу. Видно було, що не солодко їй доведеться.
ІV
Увечері покликали Устину до панночки роздягати її. А та вже сердиться, зриває одяг, кричить на дівчину. Обізвала її дурною, тому що вона не вміє звивати кіс.
V—VI
Наступного дня прокинулася панночка зранку, ходить скрізь, розглядає та все питає у бабусі, коли ж вони гостей покличуть, бо вона тільки про це і мріяла.
Почали готуватися, шити молодій одяг, бігали, кроїли. Панночка була задоволена. Понаїхало багато гостей. Всі паничі коло неї так і в’ються, а вона розквітає і говорить з ними ласкаво.
VII—XI
Поступово панночка перевернула все на свій лад. Бабусі заборонила плести, бо перед гостями соромно, тому нудилася тепер стара у кутку.
Дівчат взагалі не милувала. Цілий день вони мусили гаптувати, а вона все перевіряла, сердилася навіть, коли йшли обідати. Поступово почала їх штурхати, а потім і бити. Залишала в спокої тільки тоді, коли приїжджали гості.
Одного разу так вибила Устину за те, що та не могла її заплести, аж дівчина довго хворіла. І пані ще насварилася, захищаючи "бідну" онучку.
Довго лежала Устя, не мала сил встати. А панночка сердиться, що вона ледарює, скаржилася бабусі.
Викликали дівчину до себе, знову почала її молода хазяйка штурхати, кричати на неї.
XII—XVII
Панночка дізналася, що у місті працює дуже вродливий і гордий полковий лікар. Щоб якось заманити його до себе в гості, вдала з себе хвору. Так і закохався він у дівчину, та й вона його полюбила.
Паничі, побачивши таке діло, перестали приїжджати. Зате лікар вчащає кожного дня.
Журиться тільки панночка, що бідний він. Аж потім дізналася, що він має хутірець, і дуже зраділа. Бабуся пообіцяла лишити їй у спадок свій маєток. Заспокоїлася молода. Вихваляється перед сусідками, показуючи бабині подарунки наче від молодого, а ним ще попихає при людях.
Одного дня їх заручили. Наїхало багато гостей, вітали молодих. Почала панночка готувати свій посаг, а потім і збиратися в дорогу на хутір.
За старої пані дівчата у дворі жили спокійно, не дозволяла вона тільки виходити нікуди, навіть до церкви у неділю. Хіба що на велике свято. Зате не била, не знущалася, бо була вже стара.
Кожен день шили дівчата у своїм покої. Інколи було зовсім нудно, інколи ж чомусь розвеселяться вони.
У старої була онучка, яка вчилася в інституті. Через деякий час повідомила панночка, щоб забирали її. Почалися приготування.
ІІ
Нарешті приїхала молода панночка. Була вона вродлива, щебетала коло бабусі та все розповідала, як її мучили в інституті. Навчилася вона добре тільки музики і французької мови.
ІІІ
Панночка стала вибирати собі дівчину в прислуги і вибрала оповідачку — Устину. Дуже бідкалась, що та нічого не вміє.
Дівчата-кріпачки ли свою подругу. Видно було, що не солодко їй доведеться.
ІV
Увечері покликали Устину до панночки роздягати її. А та вже сердиться, зриває одяг, кричить на дівчину. Обізвала її дурною, тому що вона не вміє звивати кіс.
V—VI
Наступного дня прокинулася панночка зранку, ходить скрізь, розглядає та все питає у бабусі, коли ж вони гостей покличуть, бо вона тільки про це і мріяла.
Почали готуватися, шити молодій одяг, бігали, кроїли. Панночка була задоволена. Понаїхало багато гостей. Всі паничі коло неї так і в’ються, а вона розквітає і говорить з ними ласкаво.
VII—XI
Поступово панночка перевернула все на свій лад. Бабусі заборонила плести, бо перед гостями соромно, тому нудилася тепер стара у кутку.
Дівчат взагалі не милувала. Цілий день вони мусили гаптувати, а вона все перевіряла, сердилася навіть, коли йшли обідати. Поступово почала їх штурхати, а потім і бити. Залишала в спокої тільки тоді, коли приїжджали гості.
Одного разу так вибила Устину за те, що та не могла її заплести, аж дівчина довго хворіла. І пані ще насварилася, захищаючи "бідну" онучку.
Довго лежала Устя, не мала сил встати. А панночка сердиться, що вона ледарює, скаржилася бабусі.
Викликали дівчину до себе, знову почала її молода хазяйка штурхати, кричати на неї.
XII—XVII
Панночка дізналася, що у місті працює дуже вродливий і гордий полковий лікар. Щоб якось заманити його до себе в гості, вдала з себе хвору. Так і закохався він у дівчину, та й вона його полюбила.
Паничі, побачивши таке діло, перестали приїжджати. Зате лікар вчащає кожного дня.
Журиться тільки панночка, що бідний він. Аж потім дізналася, що він має хутірець, і дуже зраділа. Бабуся пообіцяла лишити їй у спадок свій маєток. Заспокоїлася молода. Вихваляється перед сусідками, показуючи бабині подарунки наче від молодого, а ним ще попихає при людях.
Одного дня їх заручили. Наїхало багато гостей, вітали молодих. Почала панночка готувати свій посаг, а потім і збиратися в дорогу на хутір.