Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
Відповідь:Нужны ли в жизни сочувствие и сострадание по рассказу Кусака и Юшка
В отечественной литературе очень много добрых, но грустных рассказов, которые учат нас добру и светлым чувствам. Одним из таких чувств является сострадание. Без него невозможна человеческая жизнь. Сострадание к людям или к животному показатель того, что ты не черствый, что ты человек. Сострадание сестра любви и дружбы. Если есть любовь к миру, ко всему живому, то будет и сострадание.
Рассказы Андреева "Кусака" и Платонова "Юшка", казалось бы очень разные, но речь в них идет об одном и том же. Каждое живое существо нуждается в любви, ласки, принятии и сострадании. Собака и человек не будут исключением. Юшка хороший и добрый человек. Он еще не стар, но очень изможден болезнью, поэтому выглядит дряхлым. А ведь ему всего около сорока лет. Для всех жителей деревни он кукла для битья. Местные жители, обижая Юшку, снимают стресс и вымещают негативные эмоции. Так он и погибает, впервые в жизни вступившись за себя, сказав слово в свою защиту.
Оказывается, что жил он и работал ради одной девочки, не имевшей родителей. Не ел сытно, не пил чая с сахаром этот мужчина, чтобы вырастить и обучить сироту. Сострадание рождает сострадание. Девушка эта, выучившись на доктора, приезжает в его село и лечит жителей, не требуя платы. А Кусака простая дворовая собачка. Боль и обида поселились в ее душе, поэтому она стала злой и кусачей. Но появляются добрые люди и топят лед ее брошенной души. Она их полюбила, доверилась. Но лето закончилось и дачники уезжают, оставив Кусаку снова одну. Они ее предали. Нужно ли было сострадание в этом случае, если оно принесло только боль маленькому собачьему сердцу? На мой взгляд, эти "добрые" люди поступили еще хуже того пьяного прохожего, который приманил Кусаку, а потом ударил ее. Ведь они подарили ей веру в любовь, подарили мимолетное счастье, она верила им. Верила, что нужна. А они ее бросили, особенно не задумываясь о ее судьбе.
Я уверена, что сострадание просто необходимо. И человек, лишенный сострадания, не может быть человеком в полном смысле этого слова. Но оно должно быть истинным и с умом. И если ты растопил ожесточенное сердце, приручил его к себе, то будь за него в ответе. И речь идет не только о животных.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html
Відповідь:Нужны ли в жизни сочувствие и сострадание по рассказу Кусака и Юшка
В отечественной литературе очень много добрых, но грустных рассказов, которые учат нас добру и светлым чувствам. Одним из таких чувств является сострадание. Без него невозможна человеческая жизнь. Сострадание к людям или к животному показатель того, что ты не черствый, что ты человек. Сострадание сестра любви и дружбы. Если есть любовь к миру, ко всему живому, то будет и сострадание.
Рассказы Андреева "Кусака" и Платонова "Юшка", казалось бы очень разные, но речь в них идет об одном и том же. Каждое живое существо нуждается в любви, ласки, принятии и сострадании. Собака и человек не будут исключением. Юшка хороший и добрый человек. Он еще не стар, но очень изможден болезнью, поэтому выглядит дряхлым. А ведь ему всего около сорока лет. Для всех жителей деревни он кукла для битья. Местные жители, обижая Юшку, снимают стресс и вымещают негативные эмоции. Так он и погибает, впервые в жизни вступившись за себя, сказав слово в свою защиту.
Оказывается, что жил он и работал ради одной девочки, не имевшей родителей. Не ел сытно, не пил чая с сахаром этот мужчина, чтобы вырастить и обучить сироту. Сострадание рождает сострадание. Девушка эта, выучившись на доктора, приезжает в его село и лечит жителей, не требуя платы. А Кусака простая дворовая собачка. Боль и обида поселились в ее душе, поэтому она стала злой и кусачей. Но появляются добрые люди и топят лед ее брошенной души. Она их полюбила, доверилась. Но лето закончилось и дачники уезжают, оставив Кусаку снова одну. Они ее предали. Нужно ли было сострадание в этом случае, если оно принесло только боль маленькому собачьему сердцу? На мой взгляд, эти "добрые" люди поступили еще хуже того пьяного прохожего, который приманил Кусаку, а потом ударил ее. Ведь они подарили ей веру в любовь, подарили мимолетное счастье, она верила им. Верила, что нужна. А они ее бросили, особенно не задумываясь о ее судьбе.
Я уверена, что сострадание просто необходимо. И человек, лишенный сострадания, не может быть человеком в полном смысле этого слова. Но оно должно быть истинным и с умом. И если ты растопил ожесточенное сердце, приручил его к себе, то будь за него в ответе. И речь идет не только о животных.
Пояснення: