Это очень нежное в описании природы стихотворение. Автор явно любуется русской степной природой летом. В этом стихотворении граф Алексей Константинович размышляет о судьбах Святой Руси – России. Он говорит здесь о вековечной традиции восточных славян: жить в единой могучей державе, которую они создавали веками. Ещё начиная с возникновения древнерусской государственности все восточнославянские племена стали жить в единой мощной империи - в Святой Руси. Так было и позднее – во времена существования Московского Царства и во времена Российской Империи. Так было и при Советском Союзе, до возникновения которого автор не дожил (и слава Богу! Ведь не известно, что с ним сделали бы большевики!). «Всех его исполнил вид и любви, и страха. На челе его горит шапка Мономаха»,- это, по-моему, главное место в этом стихотворении, это апогей повествования. Автор явно является защитником монархических и традиционалистских принципов русской государственности. Он видит, как родные братья великоросский, малороссийский и белоросский народы кланяются своему Государю – Самодержцу Всея Руси. Звуки, которые свидетельствуют о пире и о единении и укреплении братских уз между братьями, очень не нравятся немцам, туркам и венграм – исконным врагам и соперникам России на мировой политической арене. Это и понятно. Ведь наши заклятые недруги стремятся во что бы то ни стало разъединить наши братские народы. На какое-то время это им удалось. Но, конечно, ненадолго. Россия ещё выживет без других республик, но вот Украина и Белоруссия – навряд. Наши народы и наши республики могут быть сильными и стабильными только при условии своего полного единства. И недаром, идеолог борьбы США против СССР Бжезинский не раз говорил о том, что главная задача Запада разъединить наши народы, таким образом ослабив их. А ещё лучше: натравить русских, украинцев и белорусов друг на друга. Сделать их друг другу злейшими врагами – и тогда задачи мирового закулисья будут выполнены. Но врагам победы над нами не видать!
1878 року французький письменник Жуль Верн видав чудовий роман — "П'ятнадцятирічний капітан". Слід зазначити, що це по суті науковий роман, бо напружений та цікавий сюжет тісно переплітається із науковими знаннями.
Перед читачем постає образ вченого. Жуль Верн вірив у те, що наукові винаходи до людям жити комфортно, цікаво та щасливо. До речі, герої роману певною мірою також є вченими. Приміром, кузен Бенедикт. На перший погляд, вій звичайний чоловік, можливо, навіть трохи дивний. Все його життя було присвячене лише одній-єдиній справі — ентомології науці про комах. Він годинами міг роздивлятися свої дорогоцінні колекції жуків та метеликів. Якби спитати в кузена Бенедикта про яку-небудь комаху, він одразу б докладно розповів про неї, так добре він розумівся на біології.
А юний капітан Дік Сенд? Узяти на себе відповідальність за життя людей! Для цього треба бути витривалим, надзвичайно кмітливим і мужнім. Дік Сенд досконало знав географію, що й дало йому змогу вести "Пілігрим". Ті знання врятували Діка та його команду від небезпеки. Проте є ще одна річ, без якої не обійтись жодному капітанові. Вона, в свою чергу, складається із двох дисциплін — вищої математики та навігації. Звичайно ж, треба постійно вести доволі складні розрахунки, щоб часом не збитися з курсу. Це вже наука, що посідає особливе місце в житті людини.
Особисто для мене знання — річ дуже важлива й потрібна. Я вважаю, що за відсутності певних умінь та навичок людина не зможе прожити повноцінне життя, розкрити себе. Особистість має постійно розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Саме наука сприяє розвиткові інтелекту, мислення. Вона удосконалює життя людини. Мені подобається вчитися в школі, дізнаватися про щось нове. Крім того, я займаюсь самоосвітою, багато читаю. Мені це дуже цікаво, до того ж я впевнена в тому, що знання неодмінно знадобляться мені в майбутньому.
Так было и при Советском Союзе, до возникновения которого автор не дожил (и слава Богу! Ведь не известно, что с ним сделали бы большевики!). «Всех его исполнил вид и любви, и страха. На челе его горит шапка Мономаха»,- это, по-моему, главное место в этом стихотворении, это апогей повествования. Автор явно является защитником монархических и традиционалистских принципов русской государственности.
Он видит, как родные братья великоросский, малороссийский и белоросский народы кланяются своему Государю – Самодержцу Всея Руси. Звуки, которые свидетельствуют о пире и о единении и укреплении братских уз между братьями, очень не нравятся немцам, туркам и венграм – исконным врагам и соперникам России на мировой политической арене. Это и понятно. Ведь наши заклятые недруги стремятся во что бы то ни стало разъединить наши братские народы. На какое-то время это им удалось. Но, конечно, ненадолго. Россия ещё выживет без других республик, но вот Украина и Белоруссия – навряд.
Наши народы и наши республики могут быть сильными и стабильными только при условии своего полного единства. И недаром, идеолог борьбы США против СССР Бжезинский не раз говорил о том, что главная задача Запада разъединить наши народы, таким образом ослабив их. А ещё лучше: натравить русских, украинцев и белорусов друг на друга. Сделать их друг другу злейшими врагами – и тогда задачи мирового закулисья будут выполнены. Но врагам победы над нами не видать!
1878 року французький письменник Жуль Верн видав чудовий роман — "П'ятнадцятирічний капітан". Слід зазначити, що це по суті науковий роман, бо напружений та цікавий сюжет тісно переплітається із науковими знаннями.
Перед читачем постає образ вченого. Жуль Верн вірив у те, що наукові винаходи до людям жити комфортно, цікаво та щасливо. До речі, герої роману певною мірою також є вченими. Приміром, кузен Бенедикт. На перший погляд, вій звичайний чоловік, можливо, навіть трохи дивний. Все його життя було присвячене лише одній-єдиній справі — ентомології науці про комах. Він годинами міг роздивлятися свої дорогоцінні колекції жуків та метеликів. Якби спитати в кузена Бенедикта про яку-небудь комаху, він одразу б докладно розповів про неї, так добре він розумівся на біології.
А юний капітан Дік Сенд? Узяти на себе відповідальність за життя людей! Для цього треба бути витривалим, надзвичайно кмітливим і мужнім. Дік Сенд досконало знав географію, що й дало йому змогу вести "Пілігрим". Ті знання врятували Діка та його команду від небезпеки. Проте є ще одна річ, без якої не обійтись жодному капітанові. Вона, в свою чергу, складається із двох дисциплін — вищої математики та навігації. Звичайно ж, треба постійно вести доволі складні розрахунки, щоб часом не збитися з курсу. Це вже наука, що посідає особливе місце в житті людини.
Особисто для мене знання — річ дуже важлива й потрібна. Я вважаю, що за відсутності певних умінь та навичок людина не зможе прожити повноцінне життя, розкрити себе. Особистість має постійно розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Саме наука сприяє розвиткові інтелекту, мислення. Вона удосконалює життя людини. Мені подобається вчитися в школі, дізнаватися про щось нове. Крім того, я займаюсь самоосвітою, багато читаю. Мені це дуже цікаво, до того ж я впевнена в тому, що знання неодмінно знадобляться мені в майбутньому.