Самуил Маршак, известный русский писатель, написал много стихов и сказок для детей. Его перу принадлежит обработка сказки выдающейся чешской писательницы Божены Немцовой «Двенадцать месяцев». В этом произведении, как и в любой сказке, ведут борьбу добро и зло. Воплощением добра есть образ падчерицы, зла - образы мачехи и ее родной дочери.
Падчерица - милая, ласковая девочка, которой плохо живется, потому что мачеха и ее дочь вынуждают ее к работам
Девушка подчиняется приказам, даже когда они заставляют идти в лес зимой за подснежниками. Задача эта выполнить невозможно, так как зимой цветы не растут. Но жадным мачехе с дочкой захотелось иметь большую корзину золота.
Падчерица, понимая нелепость задачи, вынуждена идти. В лесу она встречает 12 месяцев, которые видят, что девушка ласковая, добрая, вежливая, и решают ей .
Так, с месяцев падчерица выполняет задание, возвращается домой. А злую мачеху и ее родную дочь позднее был преобразован в собак.
Следовательно, и в этой сказке добро побеждает зло.
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
Самуил Маршак, известный русский писатель, написал много стихов и сказок для детей. Его перу принадлежит обработка сказки выдающейся чешской писательницы Божены Немцовой «Двенадцать месяцев». В этом произведении, как и в любой сказке, ведут борьбу добро и зло. Воплощением добра есть образ падчерицы, зла - образы мачехи и ее родной дочери.
Падчерица - милая, ласковая девочка, которой плохо живется, потому что мачеха и ее дочь вынуждают ее к работам
Девушка подчиняется приказам, даже когда они заставляют идти в лес зимой за подснежниками. Задача эта выполнить невозможно, так как зимой цветы не растут. Но жадным мачехе с дочкой захотелось иметь большую корзину золота.
Падчерица, понимая нелепость задачи, вынуждена идти. В лесу она встречает 12 месяцев, которые видят, что девушка ласковая, добрая, вежливая, и решают ей .
Так, с месяцев падчерица выполняет задание, возвращается домой. А злую мачеху и ее родную дочь позднее был преобразован в собак.
Следовательно, и в этой сказке добро побеждает зло.
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.