Священні книги народів світу упродовж тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів. Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень. Саме слово «веда» означає «священне знання». У ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури. У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. Біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. Віруючі сприймають Біблію як єдиний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами. Історія створення тексту Біблії — це історія духовних пошуків людства. Назви двох частин Біблії, Старий і Новий Заповіти, пов’язані у християнстві з ученням про Ісуса Христа і відбивають складний розвиток християнської ідеї. Саме слово «заповіт» виникло під час перекладу Біблії з давньоєврейської мови на грецьку. В оригіналі слово, яке переклали як «заповіт», ближче за значенням до слів «договір», «угода» або «союз». І в основі іудаїзму — положення про «угоду»» між Богом і людиною, «народом божим»: люди приймають заповіді Бога і чинять на землі його волю, а Бог за це охороняє і «рятує» людей. Поступово «угода» між богом і людьми втрачала риси рівноправності, перетворюючись на волевиявлення Бога, який встановлює норми людської поведінки своїми заповідями. Але в Старому Заповіті міститься вказівка, що Бог укладе «новий договір» із людьми. «Новий союз» мав будуватися не на рабській покірності, а на основі довіри Бога до людей і людей до Бога. Авеста — священна книга зороастризму. Основна ідея цієї релігії — залежність світобудови від боротьби добра і зла, світла і пітьми, життя і смерті. Згідно з релігією зороастризму людина у цій боротьбі не іграшка в руках вищих сил, а особистість, яка має свободу вибору, здатна своєю активністю вплинути на поступ світової справедливості. Авеста написана однією з давньоіранських мов; учені не визначили точно, які племена або народи розмовляли цією мовою, тому найменували ту мову за назвою пам’ятки — «авестійською». Авеста складається з кількох частин. Найбільш давня з них — «Гати» — зібрання молитов. Автором цих текстів вважають засновника давньоіранської релігії Заратуштрі (або Зороастру, як називали його античні автори, в творах яких збереглися відомості про вірування давніх іранців). В усіх повчаннях гат ідеться про життя, побут, норми поведінки. Коран — священна книга мусульман. Мусульманство, або іслам, одна з трьох, поруч із християнством і буддизмом, світових релігій. Виникнення ісламу супроводжувалося появою священної книги — Корана, який, відповідно до мусульманського вчення, послав людям Аллах через ангела Гавриїла у формі одкровення пророку Мухаммеду, який і передав ці одкровення своїм одноплемінникам. Коран — це збірка проповідей Мухаммеда, звернутих до язичників, які ще не прийняли ісламу. Складається Коран зі 114 розділів (сур), розташованих не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. У Корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут подаються лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. Відповідно до вчення ісламу все існуюче в світі створене Аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у Всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею. Мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків Біблії та Євангелія. У Корані зустрічаються імена Адама і Ноя, Авраама і Йосипа, Мойсея та Ісуса Христа. Але сам Мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк.
Краткое содержание: Наталья, боярская дочьН. М. Карамзин Наталья, боярская дочь
Главная героиня - Наталья, живет в допетровской России. Ее родители: отец, боярин Матвей, – богатый человек, верный советник царя; мать Натальи умерла и ее воспитывала няня. Весь жизненный уклад героев регламентируется правилами «Домостроя», и жизнь Натальи полностью подчиняется этому укладу. По утрам вместе с няней Наталья идет в церковь молиться, затем раздавать бедным милостыню. Дома Наталья работает за пяльцами, шьет, плетет кружево. Отец отпускает ее на прогулку с няней в сад, а затем она опять садится за рукоделье. Вечером ей разрешается пообщаться с подружками под присмотром нянюшек. Жизнь Натальи замкнута и бедна событиями, но даже при такой жизни она умеет мечтать и много думает обо всем. Мы видим, как она добра, как любит отца и строгую няню, как умеет восхищаться природой и красой Москвы. Она очень трудолюбива и послушна, какой и должна быть девушка того времени. Но наступает время, и она начинает грезить мыслями о любви. Долгожданная встреча произходит в церкви, и Наталья влюбляется с первого взгляда, не ведая даже имени того молодого человека. Не встретив его на следующий день, она тоскует и мучается, не ест, не пьет, стараясь при этом скрыть ото всех свою тоску. Увидев своего возлюбленного снова, она счастлива так, что «час обедни был для нее одною блаженною секундою». Няня устроила влюбленным встречу, и молодые люди сговориваются бежать и тайно венчаться. Мы видим переживания героини: счастье первой любви, безмерное доверие к Алексею, чувство вины перед любящим отцом, стыд за ту боль, которую она ему причиняет. Но по правилам «Домостроя» истинная жена обязана все забыть для мужа и во всем ему повиноваться. Наталья готова к этому. Даже когда няня, испугавшись вооруженных слуг Алексея, закричала, что они в руках у разбойников, Наталья успокоилась от одного лишь слова Алексея. Она верила и знала, что он не может быть злым человеком. Она обретает счастье с Алексеем, но продолжает вышивать узорные полотенца для отца. Ее мечта, чтобы отец простил, и она каждый день молится об этом. Но тут приходит время идти Алексею на войну, и Наталья, надев мужскую одежду и спрятав волосы под шлем, идет всемте с ним на поле боя и сражается там как мужчина. Этот ее поступок заставляет царя и отца простить ее.
Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень. Саме слово «веда» означає «священне знання».
У ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.
У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. Біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. Віруючі сприймають Біблію як єдиний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.
Історія створення тексту Біблії — це історія духовних пошуків людства. Назви двох частин Біблії, Старий і Новий Заповіти, пов’язані у християнстві з ученням про Ісуса Христа і відбивають складний розвиток християнської ідеї. Саме слово «заповіт» виникло під час перекладу Біблії з давньоєврейської мови на грецьку. В оригіналі слово, яке переклали як «заповіт», ближче за значенням до слів «договір», «угода» або «союз». І в основі іудаїзму — положення про «угоду»» між Богом і людиною, «народом божим»: люди приймають заповіді Бога і чинять на землі його волю, а Бог за це охороняє і «рятує» людей. Поступово «угода» між богом і людьми втрачала риси рівноправності, перетворюючись на волевиявлення Бога, який встановлює норми людської поведінки своїми заповідями. Але в Старому Заповіті міститься вказівка, що Бог укладе «новий договір» із людьми. «Новий союз» мав будуватися не на рабській покірності, а на основі довіри Бога до людей і людей до Бога.
Авеста — священна книга зороастризму. Основна ідея цієї релігії — залежність світобудови від боротьби добра і зла, світла і пітьми, життя і смерті. Згідно з релігією зороастризму людина у цій боротьбі не іграшка в руках вищих сил, а особистість, яка має свободу вибору, здатна своєю активністю вплинути на поступ світової справедливості. Авеста написана однією з давньоіранських мов; учені не визначили точно, які племена або народи розмовляли цією мовою, тому найменували ту мову за назвою пам’ятки — «авестійською». Авеста складається з кількох частин. Найбільш давня з них — «Гати» — зібрання молитов. Автором цих текстів вважають засновника давньоіранської релігії Заратуштрі (або Зороастру, як називали його античні автори, в творах яких збереглися відомості про вірування давніх іранців). В усіх повчаннях гат ідеться про життя, побут, норми поведінки.
Коран — священна книга мусульман. Мусульманство, або іслам, одна з трьох, поруч із християнством і буддизмом, світових релігій.
Виникнення ісламу супроводжувалося появою священної книги — Корана, який, відповідно до мусульманського вчення, послав людям Аллах через ангела Гавриїла у формі одкровення пророку Мухаммеду, який і передав ці одкровення своїм одноплемінникам.
Коран — це збірка проповідей Мухаммеда, звернутих до язичників, які ще не прийняли ісламу. Складається Коран зі 114 розділів (сур), розташованих не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. У Корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут подаються лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. Відповідно до вчення ісламу все існуюче в світі створене Аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у Всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею. Мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків Біблії та Євангелія. У Корані зустрічаються імена Адама і Ноя, Авраама і Йосипа, Мойсея та Ісуса Христа. Але сам Мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк.
Наталья, боярская дочь
Главная героиня - Наталья, живет в допетровской России. Ее родители: отец, боярин Матвей, – богатый человек, верный советник царя; мать Натальи умерла и ее воспитывала няня. Весь жизненный уклад героев регламентируется правилами «Домостроя», и жизнь Натальи полностью подчиняется этому укладу. По утрам вместе с няней Наталья идет в церковь молиться, затем раздавать бедным милостыню. Дома Наталья работает за пяльцами, шьет, плетет кружево. Отец отпускает ее на прогулку с няней в сад, а затем она опять садится за рукоделье. Вечером ей разрешается пообщаться с подружками под присмотром нянюшек. Жизнь Натальи замкнута и бедна событиями, но даже при такой жизни она умеет мечтать и много думает обо всем. Мы видим, как она добра, как любит отца и строгую няню, как умеет восхищаться природой и красой Москвы. Она очень трудолюбива и послушна, какой и должна быть девушка того времени. Но наступает время, и она начинает грезить мыслями о любви. Долгожданная встреча произходит в церкви, и Наталья влюбляется с первого взгляда, не ведая даже имени того молодого человека. Не встретив его на следующий день, она тоскует и мучается, не ест, не пьет, стараясь при этом скрыть ото всех свою тоску. Увидев своего возлюбленного снова, она счастлива так, что «час обедни был для нее одною блаженною секундою». Няня устроила влюбленным встречу, и молодые люди сговориваются бежать и тайно венчаться. Мы видим переживания героини: счастье первой любви, безмерное доверие к Алексею, чувство вины перед любящим отцом, стыд за ту боль, которую она ему причиняет. Но по правилам «Домостроя» истинная жена обязана все забыть для мужа и во всем ему повиноваться. Наталья готова к этому. Даже когда няня, испугавшись вооруженных слуг Алексея, закричала, что они в руках у разбойников, Наталья успокоилась от одного лишь слова Алексея. Она верила и знала, что он не может быть злым человеком. Она обретает счастье с Алексеем, но продолжает вышивать узорные полотенца для отца. Ее мечта, чтобы отец простил, и она каждый день молится об этом. Но тут приходит время идти Алексею на войну, и Наталья, надев мужскую одежду и спрятав волосы под шлем, идет всемте с ним на поле боя и сражается там как мужчина. Этот ее поступок заставляет царя и отца простить ее.