Повесть-притча "Чайка під назвою Джонатан Лівінгстон" побачила світ Заході. Вийшовши з-під пера маловідомого людини, вона період коли отримала увагу читача і критики, потім він пробилася до гучної слави, а сьогодні впевнено лягла на книжкову полицю класики поруч із такими шедеврами, як "Маленький принц" Сент-Екзюпері.
Феномен притчі досі загадковий.
Льотчик, під назвою Річард Бах, пристрасно віддана своїй льотному ремесла, та ще автор маловідомих романів, прогулюючись якось берегом каналу у Каліфорнії, почув крик чайок і розібрав у яких слова "Чайка Джонатан Лівінгстон". Голос,произнесший це слово, змусив льотчика сісти за стіл переговорів й написати повість.
Проте твір виявилася недокінченої. Скільки не намагався письменник дописати її самотужки, справа не йшло, поки через вісім років надійшло хоча б Голос не надиктував продовження і закінчення притчі.
Цю версію появи "Чайки" повідомив сам Річард Бах. Відповідаючи стосовно питань численних читачів, які просили розшифрувати сенс повісті, він говорив, додати до написаному щось може, бо, на відміну романів, в "Чайці" йому належить ні рядки.
Таке пояснення походження притчі влаштовувало далеко ще не всіх. Його обвинуватили у саморекламі, у спробі набити собі кишеню. Сьогодні ж ставлення до потойбічним світам змінилося. Часом не тільки притчі, а й цілі "Євангелія", передані землянам інопланетянами, стали масовим явищем.
Річард Бах народивсяОук Парку в 1936 року. Американець Річард Бах єпра-пра-…-правнуком великого композитора Йоганна Себастьяна Баха. У 1956 року вчиться у Каліфорнійському Державному Університеті Лонг Біч.Областью її інтересів було всього, що пов'язане з літаками. Його за консультантом іпилота-каскадера зйомки фільму з його книзі.
Хоча авіація була його справжньої пристрастю, вона завжди мріяв писати. Ще старших класах з його вчителів допоміг йому усвідомити свій потенціал. В нього завжди була ідея про птаху, котра мріє пройти крізь стіну з обмежень й заборон. Вона перетворювалася на книжку "Чайка Джонатан Лівінгстон".
Це повість про майбутнє безмежній, досконалої життя, шлях у яку лежить через запаморочливі важкі польоти...
Насправді чайки не розумнішими людей. Як можна і люди, вони піклуються лише про годівлю, як і, вони хочуть витати в хмарах і цілі мають дуже й дужеприземленние. Крила, дають чайці, начебто, незаперечну перевагу перед людиною, використовуються нею тільки тому, щоб піднятися сталася на кілька жалюгідних футів від поверхні води. А вищою, і зайве! Що злетиш, важче буде розгледіти дрібнурибешку. І, тим довше доведеться до неї спускатися. До того ж, навколо багато одноплемінників, й у чомусь піклується саме про своєму власному черево. Трохи загавишся — хтось неодмінно потягне видобуток прямісінько з-під дзьоба.
«Але віддалік від усіх, далеко від рибальського судна і зажадав від берега сам робила свої тренувальні польоти чайка під назвою Джонатан Лівінгстон». І дуже навіть, що він, злетівши на сто футів до неба, опустив перетинчасті лапи, підняв дзьоб, витягнув вперед вигнуті дугою крильця і, долаючи біль, намагався утримати їх нинішнього становищі, витягнуті вперед крила знижували швидкість, і він летів так повільно, що вітер ледь шепотів в нього над вухом, а океан під нею здавався нерухомим, він примружив очі й весь звернувся до одне-єдине бажання: ось він затримав дихання і він трохи... трохи... однією дюйм... збільшив вигин крил, пера кошлалися, він втратив швидкість і впав». Він знову злетів, для нього був прикро так поступово вдалося домогтися, що міг парити як орел, у своїй не втрачати багато зусиль і енергії. І коли його вигнали з Зграї, він продовжував тренуватися, вважаючи, що він зможе повернутися, і навчити своїх колег всьому, і він сам навчився.
Багато російські читачі відразу почали критикуватиДжонатана-чайку і Річарда Баха. «Але хто дав право вирішити окремо взятому птаху долю всієї Зграї?» (обговорення з інтернет сайту читачів). Також багато хто вважає, що голос лише вигадка.
У насправді, як відрізнити голоси від Голоси?
"Існує лише одне істинний закон, той, який допомагає стати вільним. Іншого немає".
Насправді Голос чув як Бах, Голос чули і корилися Йому Сократ, Магомет, Жанна Д'Арк, Пушкін... Не чи тому все скоєне і написане цими людьми відбито в образах незрівнянної краси.
Я вважаючи, що немає інший книжки відповідає стосовно питань:
Роман Льва Николаевича Толстого наполнен множеством героев, и каждый из них наделен своими индивидуальными, особенными чертами характера. Всех персонажей романа Толстой делит на положительных и отрицательных. Вчитываясь в каждую строку произведения, читатель может наблюдать за динамикой развития внутреннего мира отдельных личностей, а может следить и за распадом, постепенным разложением всего духовного и морального в участниках происходящих событий.
Конечно, не остались в стороне женские персонажи, которые также разделены на два лагеря. К первым относятся лицемерные, лживые и циничные особы, такие как Элен Курагина, Анна Шерер, Жюли Карагина.
Совершенно противоположными, настоящими, легкими и благородными можно назвать персоны главной героини Наташи Ростовой, Сони, Веры, Марии Болконской.
Элен Курагина относится к идеальным женщинам из светского общества. Она шикарна, грациозна, манерна. Однако, среди всех этих качеств не найти душевности, человечности. Выходя замуж за Пьера, Элен руководствуется его приличным состоянием, а не какими-то там чувствами. Своим вольным поведением, своими изменами и предательством, Элен подвергла супруга опасной дуэли, на которой он соревновался с Долоховым.
Конечно, после случившегося, такие кукольные, наигранные отношения прекратились. Толстой наделяет свою героиню печальной судьбой. Она умирает от болезни и уходит в мир иной.
Другой героиней романа становится Наташа Ростова. Читатель видит всю ту любовь и симпатию, с которой Лев Николаевич относится к этой светлой и веселой девушке. Мы жизненный путь Наташи от ее тринадцатилетия и до самого замужества.
Наташа воспитывалась в хорошей, доброй семье, в прекрасной атмосфере, поэтому и выросла такой замечательной, проникновенной девушкой.
Рядом с Наташей всегда была ее подруга – Соня, сирота. Автор уделяет намного меньше внимания описанию характера и личности этой девушки, однако из отдельных фрагментов понятно, что она нежна и терпелива, что она преданна и чиста. Именно поэтому у Наташи и Сони сложилась отличная дружба. Девушки были весьма схожи.
Внешний образ Ростовой не очень привлекателен, однако, героиню украшает ее светлая, непорочная душа. Она совершает благородные поступки, она всегда искренняя и правдива. В душе Наташи живет любовь, которую она проносит в своем сердце на протяжении всего текста романа.
Наташа Ростова становится любимой героиней Льва Николаевича, она похожа на идеал женщины, которая превратилась в мать, в преданную и любящую жену.
Еще одной положительной героиней романа стала Мария Болконская. Автор не наделяет ее особой красотой. Скорее, она даже некрасива. Марию постоянно переполняет чувство боязни, ведь она запугана строгим отцом. Своей семье, своему отцу – старому князю Болконскому и брату Мария уделяет всю себя. Ее можно назвать опорой, поддержкой, которая всегда пригождалась в трудный и тяжкий час. Прекрасный и чистый внутренний мир Марии выдавали ее глубокие, большие глаза, которые излучали тепло и свет. Девушка была наделена высокой духовностью и благородностью, силой воли и характера. После смерти отца, она берет в руки управление своим имением. И выполняет это отлично. В конечном итоге, Мария находит супруга и становится замечательной матерью.
Феномен притчі досі загадковий.
Льотчик, під назвою Річард Бах, пристрасно віддана своїй льотному ремесла, та ще автор маловідомих романів, прогулюючись якось берегом каналу у Каліфорнії, почув крик чайок і розібрав у яких слова "Чайка Джонатан Лівінгстон". Голос,произнесший це слово, змусив льотчика сісти за стіл переговорів й написати повість.
Проте твір виявилася недокінченої. Скільки не намагався письменник дописати її самотужки, справа не йшло, поки через вісім років надійшло хоча б Голос не надиктував продовження і закінчення притчі.
Цю версію появи "Чайки" повідомив сам Річард Бах. Відповідаючи стосовно питань численних читачів, які просили розшифрувати сенс повісті, він говорив, додати до написаному щось може, бо, на відміну романів, в "Чайці" йому належить ні рядки.
Таке пояснення походження притчі влаштовувало далеко ще не всіх. Його обвинуватили у саморекламі, у спробі набити собі кишеню. Сьогодні ж ставлення до потойбічним світам змінилося. Часом не тільки притчі, а й цілі "Євангелія", передані землянам інопланетянами, стали масовим явищем.
Річард Бах народивсяОук Парку в 1936 року. Американець Річард Бах єпра-пра-…-правнуком великого композитора Йоганна Себастьяна Баха. У 1956 року вчиться у Каліфорнійському Державному Університеті Лонг Біч.Областью її інтересів було всього, що пов'язане з літаками. Його за консультантом іпилота-каскадера зйомки фільму з його книзі.
Хоча авіація була його справжньої пристрастю, вона завжди мріяв писати. Ще старших класах з його вчителів допоміг йому усвідомити свій потенціал. В нього завжди була ідея про птаху, котра мріє пройти крізь стіну з обмежень й заборон. Вона перетворювалася на книжку "Чайка Джонатан Лівінгстон".
Це повість про майбутнє безмежній, досконалої життя, шлях у яку лежить через запаморочливі важкі польоти...
Насправді чайки не розумнішими людей. Як можна і люди, вони піклуються лише про годівлю, як і, вони хочуть витати в хмарах і цілі мають дуже й дужеприземленние. Крила, дають чайці, начебто, незаперечну перевагу перед людиною, використовуються нею тільки тому, щоб піднятися сталася на кілька жалюгідних футів від поверхні води. А вищою, і зайве! Що злетиш, важче буде розгледіти дрібнурибешку. І, тим довше доведеться до неї спускатися. До того ж, навколо багато одноплемінників, й у чомусь піклується саме про своєму власному черево. Трохи загавишся — хтось неодмінно потягне видобуток прямісінько з-під дзьоба.
«Але віддалік від усіх, далеко від рибальського судна і зажадав від берега сам робила свої тренувальні польоти чайка під назвою Джонатан Лівінгстон». І дуже навіть, що він, злетівши на сто футів до неба, опустив перетинчасті лапи, підняв дзьоб, витягнув вперед вигнуті дугою крильця і, долаючи біль, намагався утримати їх нинішнього становищі, витягнуті вперед крила знижували швидкість, і він летів так повільно, що вітер ледь шепотів в нього над вухом, а океан під нею здавався нерухомим, він примружив очі й весь звернувся до одне-єдине бажання: ось він затримав дихання і він трохи... трохи... однією дюйм... збільшив вигин крил, пера кошлалися, він втратив швидкість і впав». Він знову злетів, для нього був прикро так поступово вдалося домогтися, що міг парити як орел, у своїй не втрачати багато зусиль і енергії. І коли його вигнали з Зграї, він продовжував тренуватися, вважаючи, що він зможе повернутися, і навчити своїх колег всьому, і він сам навчився.
Багато російські читачі відразу почали критикуватиДжонатана-чайку і Річарда Баха. «Але хто дав право вирішити окремо взятому птаху долю всієї Зграї?» (обговорення з інтернет сайту читачів). Також багато хто вважає, що голос лише вигадка.
У насправді, як відрізнити голоси від Голоси?
"Існує лише одне істинний закон, той, який допомагає стати вільним. Іншого немає".
Насправді Голос чув як Бах, Голос чули і корилися Йому Сократ, Магомет, Жанна Д'Арк, Пушкін... Не чи тому все скоєне і написане цими людьми відбито в образах незрівнянної краси.
Я вважаючи, що немає інший книжки відповідає стосовно питань:
Роман Льва Николаевича Толстого наполнен множеством героев, и каждый из них наделен своими индивидуальными, особенными чертами характера. Всех персонажей романа Толстой делит на положительных и отрицательных. Вчитываясь в каждую строку произведения, читатель может наблюдать за динамикой развития внутреннего мира отдельных личностей, а может следить и за распадом, постепенным разложением всего духовного и морального в участниках происходящих событий.
Конечно, не остались в стороне женские персонажи, которые также разделены на два лагеря. К первым относятся лицемерные, лживые и циничные особы, такие как Элен Курагина, Анна Шерер, Жюли Карагина.
Совершенно противоположными, настоящими, легкими и благородными можно назвать персоны главной героини Наташи Ростовой, Сони, Веры, Марии Болконской.
Элен Курагина относится к идеальным женщинам из светского общества. Она шикарна, грациозна, манерна. Однако, среди всех этих качеств не найти душевности, человечности. Выходя замуж за Пьера, Элен руководствуется его приличным состоянием, а не какими-то там чувствами. Своим вольным поведением, своими изменами и предательством, Элен подвергла супруга опасной дуэли, на которой он соревновался с Долоховым.
Конечно, после случившегося, такие кукольные, наигранные отношения прекратились. Толстой наделяет свою героиню печальной судьбой. Она умирает от болезни и уходит в мир иной.
Другой героиней романа становится Наташа Ростова. Читатель видит всю ту любовь и симпатию, с которой Лев Николаевич относится к этой светлой и веселой девушке. Мы жизненный путь Наташи от ее тринадцатилетия и до самого замужества.
Наташа воспитывалась в хорошей, доброй семье, в прекрасной атмосфере, поэтому и выросла такой замечательной, проникновенной девушкой.
Рядом с Наташей всегда была ее подруга – Соня, сирота. Автор уделяет намного меньше внимания описанию характера и личности этой девушки, однако из отдельных фрагментов понятно, что она нежна и терпелива, что она преданна и чиста. Именно поэтому у Наташи и Сони сложилась отличная дружба. Девушки были весьма схожи.
Внешний образ Ростовой не очень привлекателен, однако, героиню украшает ее светлая, непорочная душа. Она совершает благородные поступки, она всегда искренняя и правдива. В душе Наташи живет любовь, которую она проносит в своем сердце на протяжении всего текста романа.
Наташа Ростова становится любимой героиней Льва Николаевича, она похожа на идеал женщины, которая превратилась в мать, в преданную и любящую жену.
Еще одной положительной героиней романа стала Мария Болконская. Автор не наделяет ее особой красотой. Скорее, она даже некрасива. Марию постоянно переполняет чувство боязни, ведь она запугана строгим отцом. Своей семье, своему отцу – старому князю Болконскому и брату Мария уделяет всю себя. Ее можно назвать опорой, поддержкой, которая всегда пригождалась в трудный и тяжкий час. Прекрасный и чистый внутренний мир Марии выдавали ее глубокие, большие глаза, которые излучали тепло и свет. Девушка была наделена высокой духовностью и благородностью, силой воли и характера. После смерти отца, она берет в руки управление своим имением. И выполняет это отлично. В конечном итоге, Мария находит супруга и становится замечательной матерью.
Объяснение: