Болдинская осень в творчестве А.С. Пушкина стала по-настоящему «золотой», так как именно в это время созданы им многие произведения. Среди них «Повести Белкина». В письме другу П. Плетневу Пушкин писал: «... Написал я прозою 5 повестей, от которых Баратынский ржет и бьется». Хронология создания этих повестей выглядит следующим образом: 9 сентября закончен «Гробовщик», 14 сентября — «Станционный смотритель», 20 сентября — «Барышня-крестьянка», после почти месячного перерыва написаны две последние повести: «Выстрел» — 14 октября и «Метель» — 20 октября. Цикл «Повестей Белкина» явился первым завершенным прозаическим творением Пушкина. Пять повестей были объединены вымышленным лицом автора, о котором «издатель» рассказал в предисловии. Мы узнаем, что П.П. Белкин родился «от честных и благородных родителей в 1798 году в селе Горюхино». «Был росту среднего, глаза имел серые, волоса русые, нос прямой; лицом был бел и худощав». «Вел жизнь самую умеренную, избегал всякого рода излишеств; никогда не случалось... видеть его навеселе..., к женскому полу имел он великую склонность, но стыдливость была в нем истинно девическая». Осенью 1828 года этот симпатичный персонаж «занемог простудною лихорадкою, обратившеюся в горячку и умер...
«Фауст» — плід роботи письменника, яка тривала практично все його життя. Природно, що твір «ріс» разом з його автором, він увібрав у собі систему поглядів європейського суспільства протягом півстоліття. Історію німецького чорнокнижника Фауста, який реально існував в 16 столітті в Німеччині, брали за основу своїх творів багато письменників, поетів, композиторів, художників. Однак, Йоганн Гете зробив цей образ максимально живим, чутливим, мислездатним, визначив його, як людину, що прагне до істини. Легенди ж про доктора Фауста носять досить похмурий характер, його звинувачують у відступі від віри, в заняттях магією і чарами, у воскресіннях людей, у неналежному і життя. За легендою, він виступав з фокусами, лікував хворих, був мандрівником. До Гете ніхто не акцентував увагу на тому, що великий учений шукає відповіді на вічні питання, що він великий спрагою до правди, вірний справі, яку обрав.
Початок роботи письменника над «Фаустом» випав на його двадцятирічний вік. Тоді майбутній учений і великий письменник не знав, що буде створювати цей твір все своє життя, що він стане великим безсмертним шедевром всіх часів і народів. З 1773 по 1775 найсприятливіше працювалося над численними сценами трагедії.
У 1790 році дружба Гете і Шиллера привела до того, що останній умовив поета продовжити роботу над «Фаустом» і неодмінно закінчити цей шедевр. Між 1825-31 роками вже бувши в похилому віці, Гете закінчив працю усього свого життя. Друкувати його при житті він не захотів, в заповіті було зазначено бажання опублікувати «Фауста» після смерті письменника. У 1832 році було опубліковано твір цілком.
Болдинская осень в творчестве А.С. Пушкина стала по-настоящему «золотой», так как именно в это время созданы им многие произведения. Среди них «Повести Белкина». В письме другу П. Плетневу Пушкин писал: «... Написал я прозою 5 повестей, от которых Баратынский ржет и бьется». Хронология создания этих повестей выглядит следующим образом: 9 сентября закончен «Гробовщик», 14 сентября — «Станционный смотритель», 20 сентября — «Барышня-крестьянка», после почти месячного перерыва написаны две последние повести: «Выстрел» — 14 октября и «Метель» — 20 октября. Цикл «Повестей Белкина» явился первым завершенным прозаическим творением Пушкина. Пять повестей были объединены вымышленным лицом автора, о котором «издатель» рассказал в предисловии. Мы узнаем, что П.П. Белкин родился «от честных и благородных родителей в 1798 году в селе Горюхино». «Был росту среднего, глаза имел серые, волоса русые, нос прямой; лицом был бел и худощав». «Вел жизнь самую умеренную, избегал всякого рода излишеств; никогда не случалось... видеть его навеселе..., к женскому полу имел он великую склонность, но стыдливость была в нем истинно девическая». Осенью 1828 года этот симпатичный персонаж «занемог простудною лихорадкою, обратившеюся в горячку и умер...
я не знаю что именно нужно по этому вот:
Объяснение:
«Фауст» — плід роботи письменника, яка тривала практично все його життя. Природно, що твір «ріс» разом з його автором, він увібрав у собі систему поглядів європейського суспільства протягом півстоліття. Історію німецького чорнокнижника Фауста, який реально існував в 16 столітті в Німеччині, брали за основу своїх творів багато письменників, поетів, композиторів, художників. Однак, Йоганн Гете зробив цей образ максимально живим, чутливим, мислездатним, визначив його, як людину, що прагне до істини. Легенди ж про доктора Фауста носять досить похмурий характер, його звинувачують у відступі від віри, в заняттях магією і чарами, у воскресіннях людей, у неналежному і життя. За легендою, він виступав з фокусами, лікував хворих, був мандрівником. До Гете ніхто не акцентував увагу на тому, що великий учений шукає відповіді на вічні питання, що він великий спрагою до правди, вірний справі, яку обрав.
Початок роботи письменника над «Фаустом» випав на його двадцятирічний вік. Тоді майбутній учений і великий письменник не знав, що буде створювати цей твір все своє життя, що він стане великим безсмертним шедевром всіх часів і народів. З 1773 по 1775 найсприятливіше працювалося над численними сценами трагедії.
У 1790 році дружба Гете і Шиллера привела до того, що останній умовив поета продовжити роботу над «Фаустом» і неодмінно закінчити цей шедевр. Між 1825-31 роками вже бувши в похилому віці, Гете закінчив працю усього свого життя. Друкувати його при житті він не захотів, в заповіті було зазначено бажання опублікувати «Фауста» після смерті письменника. У 1832 році було опубліковано твір цілком.