Вишивка - це душа нашого народу. Розглядаючи різноманітні орнаменти, можна зрозуміти, чим жили люди, у що вірили, що цінували. Вишивав наш народ рушники, ікони, картини, вбрання. Вишивка символізувала здоров’я і красу, віщувала щасливу долю. Вишивані речі передавали із покоління в покоління, тому вони ще символізували родинну пам'ять.
Вишивані рушники та одяг були оберегом людини від лихого ока та зла. Коли людина створювала речі, то вона вкладала у них усю душу, намагаючись зробити справжній оберіг. Роздивляючись тонку роботу майстрів, можна тільки дивуватися їхній закоханості у роботу та щирій вірі у те, що їх виріб обов’язково принесе людині щастя, добробут, любов.
Главными героями исторической повести советского и российского детского писателя Юрия Петровича Вронского (1927 - 2008) под названием «Юрьевская прорубь» являются дети, два настоящих друга - немецкий мальчик по имени Мартин и русский мальчик Николка, глазами которых показаны трагические события, происходившие в пятнадцатом веке в немецком городе Дерпт (бывший Юрьев). Одному из друзей было суждено погибнуть в той самой Юрьевской проруби. И главной мыслью повести является мысль о том, что все люди, несмотря на своё происхождение, похожи, и они должны друг другу, а не истреблять себе подобных
Вишивка - це душа нашого народу. Розглядаючи різноманітні орнаменти, можна зрозуміти, чим жили люди, у що вірили, що цінували. Вишивав наш народ рушники, ікони, картини, вбрання. Вишивка символізувала здоров’я і красу, віщувала щасливу долю. Вишивані речі передавали із покоління в покоління, тому вони ще символізували родинну пам'ять.
Вишивані рушники та одяг були оберегом людини від лихого ока та зла. Коли людина створювала речі, то вона вкладала у них усю душу, намагаючись зробити справжній оберіг. Роздивляючись тонку роботу майстрів, можна тільки дивуватися їхній закоханості у роботу та щирій вірі у те, що їх виріб обов’язково принесе людині щастя, добробут, любов.
Главными героями исторической повести советского и российского детского писателя Юрия Петровича Вронского (1927 - 2008) под названием «Юрьевская прорубь» являются дети, два настоящих друга - немецкий мальчик по имени Мартин и русский мальчик Николка, глазами которых показаны трагические события, происходившие в пятнадцатом веке в немецком городе Дерпт (бывший Юрьев). Одному из друзей было суждено погибнуть в той самой Юрьевской проруби. И главной мыслью повести является мысль о том, что все люди, несмотря на своё происхождение, похожи, и они должны друг другу, а не истреблять себе подобных