Характер эпиграфов к «Капитанской дочке» весьма знаменателен. Пушкин любил снабжать свои повести и романы эпиграфами, но ни в одном из его прежних произведений нет эпиграфа, взятого из фольклора. Все эпиграфы заимствованы в основном из литературных источников, при некоторых даны ссылки на частные письма, на светскую болтовню. Очень много эпиграфов приводится на иностранных языках, в основном на французском. Из семнадцати эпиграфов, данных к «Капитанской дочке», десять, т. е. большая часть, заимствованы из народного творчества. Это не только окружает повесть Пушкина особой атмосферой народности, но и вполне соответствует ее содержанию. Некоторыми эпиграфами Пушкин стремился подчеркнуть эпоху, о которой идет повествование. Для наиболее верного художественного воссоздания изображаемой эпохи Пушкин наряду с историческими документами использует те произведения художественной литературы XVIII века, в которых в большей или меньшей степени отразилась жизнь того времени. Специфически-литературная атмосфера XVIII века сообщается Пушкиным повести посредством эпиграфов к отдельным главам, взятых из комедий Княжнина, Фонвизина, Хераскова. Есть эпиграфы, которые носят явно сатирический характер. Большинство эпиграфов раскрытию характеров героев повести. В мягких юмористических тонах показаны образы капитана Миронова и его жены Василисы Егоровны. К главе, в которой они впервые предстают перед читателем, дан эпиграф из «Недоросля»: «Старинные люди, мой батюшка». При эпиграфов очень тонко оттеняется характер Маши Мироновой. К главам, в которых тема Маши развертывается с наибольшей силой, даны эпиграфы, взятые из народных песен, пословиц, любовной лирики поэтов XVIII века. Очень своеобразны эпиграфы, данные к главам о Пугачеве. Безусловно, особое внимание стоит уделить эпиграфу, данному ко всей повести: «Береги честь с молоду». Этот эпиграф становится камертоном, на который настраивается все повествование. В нем заключены основная идея и смысл всей повести, та главная мысль, которую хотел донести до читателей Пушкин. Каждый герой повести проходит через испытания, которые и показывают, насколько они дорожат своей честью, через что могут переступить в жизни, а через что нет. Стоит также отметить, что каждый эпиграф как бы предваряет то действие, о котором будет рассказываться в главе. Все они настраивают читателя на события или героя, описываемые в главе, задают определенную тональность последующему повествованию. Таким образом, каждый эпиграф к повести «Капитанская дочка» несет на себе смысловую нагрузку, благодаря которой можно не только почувствовать время, о котором идет повествование, но также разобраться в характерах героев и лучше понять замысел Пушкина.
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Некоторыми эпиграфами Пушкин стремился подчеркнуть эпоху, о которой идет повествование. Для наиболее верного художественного воссоздания изображаемой эпохи Пушкин наряду с историческими документами использует те произведения художественной литературы XVIII века, в которых в большей или меньшей степени отразилась жизнь того времени. Специфически-литературная атмосфера XVIII века сообщается Пушкиным повести посредством эпиграфов к отдельным главам, взятых из комедий Княжнина, Фонвизина, Хераскова.
Есть эпиграфы, которые носят явно сатирический характер.
Большинство эпиграфов раскрытию характеров героев повести. В мягких юмористических тонах показаны образы капитана Миронова и его жены Василисы Егоровны. К главе, в которой они впервые предстают перед читателем, дан эпиграф из «Недоросля»: «Старинные люди, мой батюшка».
При эпиграфов очень тонко оттеняется характер Маши Мироновой. К главам, в которых тема Маши развертывается с наибольшей силой, даны эпиграфы, взятые из народных песен, пословиц, любовной лирики поэтов XVIII века.
Очень своеобразны эпиграфы, данные к главам о Пугачеве.
Безусловно, особое внимание стоит уделить эпиграфу, данному ко всей повести: «Береги честь с молоду». Этот эпиграф становится камертоном, на который настраивается все повествование. В нем заключены основная идея и смысл всей повести, та главная мысль, которую хотел донести до читателей Пушкин. Каждый герой повести проходит через испытания, которые и показывают, насколько они дорожат своей честью, через что могут переступить в жизни, а через что нет.
Стоит также отметить, что каждый эпиграф как бы предваряет то действие, о котором будет рассказываться в главе. Все они настраивают читателя на события или героя, описываемые в главе, задают определенную тональность последующему повествованию.
Таким образом, каждый эпиграф к повести «Капитанская дочка» несет на себе смысловую нагрузку, благодаря которой можно не только почувствовать время, о котором идет повествование, но также разобраться в характерах героев и лучше понять замысел Пушкина.
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Объяснение: