Однажды царь решил женить трёх своих сыновей. Он каждому раздал луки и велел пустить по одной стреле: куда стрела упадёт, там и невесту нужно искать. У старшего сына стрела залетела на боярский двор, у среднего – на купеческий, а у младшего – на болото. Отправился Иван Царевич на поиски стрелы и увидел её в лапах лягушки. Та принялась уговаривать юношу забрать её, и он согласился. Увидев лягушку у младшего сына, царь рассмеялся и велел на ней жениться.
Чтобы проверить мастерство своих невесток, приказал им царь за ночь испечь хлеб. Расстроился Иван, но лягушка его успокоила. Ночью она обернулась в Василису Премудрую и испекла чудесный каравай с городами, птицами и зверями. Царю очень понравился этот хлеб, а стряпню старших невесток он приказал дворне отнести.
В следующий раз царь велел невесткам соткать ковёр. Ночью лягушка вновь превратилась в Василису Премудрую и выткала красивый ковер с узорами и цветами. Увидев его, царь велел расстилать его только по праздникам, а ковры старших невесток убрать с глаз долой. Царь захотел познакомиться с жёнами своих сыновей и устроил пир. Лягушка сообщила Ивану, что появится на пиру чуть позже. Братья посмеивались над Иваном, но вдруг ударил гром и молния и приехала карета с прекрасной Василисой Премудрой. Во время танца она взмахнула руками, и появилось озеро с лебедями. Все гости были поражены женой Ивана, который, недолго думая, отправился домой, чтобы сжечь лягушечью кожу. Узнав об этом, Василиса опечалилась – ей оставалось всего три дня, чтобы освободиться от колдовства. Обернувшись голубкой, улетела она к Кощею, своему отцу.
Отправился Иван Царевич на поиски жены. Сносив две пары сапог, он встретил старика, который дал ему клубок и посоветовал идти за ним. По дороге царевич встретил медведя, зайца, селезня и щуку, но не убил их, а отпустил. Клубок привёл Ивана к избушке Бабы-Яга. Та, услышав о его беде, рассказала, как одолеть Кощея, который держал в плену Василису. Иван Царевич нашёл дуб, на котором в сундуке в яйце на конце иглы находилась смерть Кощея. Медведь, заяц, селезень и щука Ивану добыть заветную иглу, которую он тут же сломал и освободил свою жену. С тех пор Иван Царевич и Василиса Премудрая жили долго и счастливо.
У повісті "Щедрий вечір" Михайло Стельмах розповідає про своє дитинство, яке пройшло за років Жовтневої революції та громадянської війни. Герої Стельмаха вже знайомі читачеві. У повісті "Гуси-лебеді летять" автор дивиться на навколишній світ дитячими очима. На сторінках повісті "Щедрий вечір" Михайлик та Люба вже трохи старші, збагачені певним життєвим досвідом. Тепер для героїв Стельмаха найголовніше — навчання. А у вільний час хочеться побігати або покататися на ковзанах. Ще Михайлик мріє про модні галіфе. Люба гарно співає. Навіть у Вінниці після прослухування спеціалісти високо оцінили її здібності. Дитячі мрії не заважають героям повісті: Михайлик та Люба завжди пам'ятають про те, що навколо панують розруха та злидні. Діти допомагають своїм батькам у скрутний час. Улітку Михайлик та Люба працюють: хлопчик жне та в'яже снопи, а дівчинка збирає липовий цвіт, заробляючи собі на зошити. Гордістю сповнюється серце Михайлика, коли вів оглядає перші свої снопи. Йому дуже хотілося зустріти когось і поділитися своєю радістю. Михайлик, ідучи по воду, так і випромінює щастя. Йому кортить розказати, що він не якийсь там пастушок, а справжній жнець. Але назустріч ніхто не трапляється: всі працюють у полі, бо день рік годує. Повість Михайла Стельмаха "Щедрий вечір" сповнена світла. Це один з найоптимістичніших та життєстверджуючих творів письменника. Життя України в двадцяті роки було непростим, скрути зазнавали дорослі й діти. Добре, що дитяча пам'ять головного героя всотує тільки найяскравіші, найщасливіші епізоди життя. Михайлика й Любу можна вважати щасливими дітьми. Тому Стельмах від імені Михайлика каже: "...і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, у цім світі, де є зорі, і тихі вогники, і щедрі вечори..."
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_2',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gznd',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Чтобы проверить мастерство своих невесток, приказал им царь за ночь испечь хлеб. Расстроился Иван, но лягушка его успокоила. Ночью она обернулась в Василису Премудрую и испекла чудесный каравай с городами, птицами и зверями. Царю очень понравился этот хлеб, а стряпню старших невесток он приказал дворне отнести.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_3',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gzne',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
В следующий раз царь велел невесткам соткать ковёр. Ночью лягушка вновь превратилась в Василису Премудрую и выткала красивый ковер с узорами и цветами. Увидев его, царь велел расстилать его только по праздникам, а ковры старших невесток убрать с глаз долой.
Царь захотел познакомиться с жёнами своих сыновей и устроил пир. Лягушка сообщила Ивану, что появится на пиру чуть позже. Братья посмеивались над Иваном, но вдруг ударил гром и молния и приехала карета с прекрасной Василисой Премудрой. Во время танца она взмахнула руками, и появилось озеро с лебедями. Все гости были поражены женой Ивана, который, недолго думая, отправился домой, чтобы сжечь лягушечью кожу. Узнав об этом, Василиса опечалилась – ей оставалось всего три дня, чтобы освободиться от колдовства. Обернувшись голубкой, улетела она к Кощею, своему отцу.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_4',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gznf',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Отправился Иван Царевич на поиски жены. Сносив две пары сапог, он встретил старика, который дал ему клубок и посоветовал идти за ним. По дороге царевич встретил медведя, зайца, селезня и щуку, но не убил их, а отпустил. Клубок привёл Ивана к избушке Бабы-Яга. Та, услышав о его беде, рассказала, как одолеть Кощея, который держал в плену Василису.
Иван Царевич нашёл дуб, на котором в сундуке в яйце на конце иглы находилась смерть Кощея. Медведь, заяц, селезень и щука Ивану добыть заветную иглу, которую он тут же сломал и освободил свою жену. С тех пор Иван Царевич и Василиса Премудрая жили долго и счастливо.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/chitatelskiy-dnevnik/carevna-lyagushka.html
Герої Стельмаха вже знайомі читачеві. У повісті "Гуси-лебеді летять" автор дивиться на навколишній світ дитячими очима. На сторінках повісті "Щедрий вечір" Михайлик та Люба вже трохи старші, збагачені певним життєвим досвідом. Тепер для героїв Стельмаха найголовніше — навчання. А у вільний час хочеться побігати або покататися на ковзанах. Ще Михайлик мріє про модні галіфе. Люба гарно співає. Навіть у Вінниці після прослухування спеціалісти високо оцінили її здібності.
Дитячі мрії не заважають героям повісті: Михайлик та Люба завжди пам'ятають про те, що навколо панують розруха та злидні. Діти допомагають своїм батькам у скрутний час. Улітку Михайлик та Люба працюють: хлопчик жне та в'яже снопи, а дівчинка збирає липовий цвіт, заробляючи собі на зошити. Гордістю сповнюється серце Михайлика, коли вів оглядає перші свої снопи. Йому дуже хотілося зустріти когось і поділитися своєю радістю. Михайлик, ідучи по воду, так і випромінює щастя. Йому кортить розказати, що він не якийсь там пастушок, а справжній жнець. Але назустріч ніхто не трапляється: всі працюють у полі, бо день рік годує.
Повість Михайла Стельмаха "Щедрий вечір" сповнена світла. Це один з найоптимістичніших та життєстверджуючих творів письменника. Життя України в двадцяті роки було непростим, скрути зазнавали дорослі й діти. Добре, що дитяча пам'ять головного героя всотує тільки найяскравіші, найщасливіші епізоди життя. Михайлика й Любу можна вважати щасливими дітьми. Тому Стельмах від імені Михайлика каже: "...і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, у цім світі, де є зорі, і тихі вогники, і щедрі вечори..."