А.С. Пушкин "Я вас любил" Сочинения не умею писать сама, но думаю тебе вот это Поэта не мучает болезнь любви. ОН пишет о том моменте, когда чувства уже угасают, но еще не окончательно. Это любовь-воспоминания, это была не высказанная, безмолвная любовь, не связанная с надеждами на взаимность. Поэт вспоминает грустные мгновения своего чувства, которые колебались между робостью и ревность. Силу любви поэт подчеркивает тонко деликатно, желает чтоб другой любил женщину так же нежно как он. В стихотворении нет ни упреков, ни обид, ни безнадежности. Поэт благодарен женщине даже за безмолвную любовь, он ей желает счастья.
Сковорода був видатним філософом-гуманістом. Його творчість починаючи з циклу "Сад божественних пісень", пройнята ідеєю людської рівності; критикою паразитизму експлуататорських класів, любов'ю до "людей праці", полум'яним патріотизмом.
Високі моральні якості людини виявляються у добрих вчинках. А добрі вчинки - в мудрості, бо й сама мудрість є джерелом усіх доброчесностей.
Тому збірка "Сад божественних пісень" є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора. Мислитель добре розумів убогість і станову обмеженість панівної феодальної моралі, бачив, що істини феодалізму є бар'єром на шляху розвитку людини, її природних здібностей і талантів.
Г. Сковорода дійшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить пізнати свою натуру, свої нахили. І щастя можна придбати, будуючи життя на вічному, а не на тлінному.
Український мислитель у збірці багато уваги зосередив на думці, що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Свобода - це вищий дар і благо людини, вони притаманні їй самій за самою природою речей, але через злу волю відняті в неї гнобителями та експлуататорами.
Сам Сковорода свободу називав "головною мірою" у своєму житті; вважав це основною метою, до якої повинні прагнути трудящі люди. Бо кожен мусить бути гідним свого справжнього призначення - творити своє власне і загальне щастя.
Поэта не мучает болезнь любви. ОН пишет о том моменте, когда чувства уже угасают, но еще не окончательно. Это любовь-воспоминания, это была не высказанная, безмолвная любовь, не связанная с надеждами на взаимность. Поэт вспоминает грустные мгновения своего чувства, которые колебались между робостью и ревность. Силу любви поэт подчеркивает тонко деликатно, желает чтоб другой любил женщину так же нежно как он. В стихотворении нет ни упреков, ни обид, ни безнадежности. Поэт благодарен женщине даже за безмолвную любовь, он ей желает счастья.
Високі моральні якості людини виявляються у добрих вчинках. А добрі вчинки - в мудрості, бо й сама мудрість є джерелом усіх доброчесностей.
Тому збірка "Сад божественних пісень" є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора. Мислитель добре розумів убогість і станову обмеженість панівної феодальної моралі, бачив, що істини феодалізму є бар'єром на шляху розвитку людини, її природних здібностей і талантів.
Г. Сковорода дійшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить пізнати свою натуру, свої нахили. І щастя можна придбати, будуючи життя на вічному, а не на тлінному.
Український мислитель у збірці багато уваги зосередив на думці, що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Свобода - це вищий дар і благо людини, вони притаманні їй самій за самою природою речей, але через злу волю відняті в неї гнобителями та експлуататорами.
Сам Сковорода свободу називав "головною мірою" у своєму житті; вважав це основною метою, до якої повинні прагнути трудящі люди. Бо кожен мусить бути гідним свого справжнього призначення - творити своє власне і загальне щастя.