Какова конечная цель путешествия Хлестакова? * Петербург Уездный город, где он проводит проверку Деревня отца В пьесе нет сведений об этом Хлестаков много врет, но, помимо вранья, дает иногда и правдивую информацию о себе. Какую информацию Городничий считает враньем, хотя на самом деле – это правда? * Служба Хлестакова в Петербурге Недовольство отца отсутствием карьеры сына в Петербурге Плохое обслуживание Хлестакова в трактире Общение Хлестакова с министром Городничий, напуганный тем, что ревизор знает о его преступлениях, сам выдает себя, тем самым признаваясь в них. В каком преступлении Городничий НЕ признался? * Взяточничество несправедливое наказание унтер-офицерской вдовы воровство денег, выделенных на строительство церкви во всех признался В чем суть столкновения Городничего и Хлестакова? * У них противоположные взгляды на порядок в городе Они соревнуются – кто важнее Столкновение случайно, потому что у каждого свой особый интерес Каждый из них пытается уличить другого во вранье О ком из героев можно сказать так: хитер, думает одно, а говорит другое, выстраивает, как ему кажется, умную игру с противником * О ком из героев можно сказать так: во вранье бесхитростен, не имеет далеко идущих намерений, «плывет по течению» наудачу * Среди предложенных утверждений найди НЕВЕРНЫЕ, укажи их номера * Городничий считает своим долгом человеку, попавшему в трудную ситуацию, поэтому одалживает Хлестакову денег Городничий предлагает Хлестакову осмотреть различные учреждения города, в том числе и тюрьмы. Хлестаков принимает это приглашение за вежливый намек на арест Хлестаков привык к постоянной богатой и роскошной жизни, поэтому его положение в трактире кажется ужасающим Хлестаков пытается выйти из трудной ситуации, пытаясь приобрести еду в кредит, но ему отказывают Городничий, как ему кажется ревизору сохранить инкогнито Объясните, как вы понимаете термин «миражная интрига» * Что объединяет Городничего и Хлестакова в их первой встрече *

Гріх — помилка, яку допускає людина у процесі своєї життєдіяльності, відступ від істини, поганий людський вчинок,який часто призводить до жахливих наслідків.кожна людина в своєму житті робить помилки від самого народження, кожна людина грішна. Безгрішних людей не існує і, щоб здобути душевний спокій, людям треба визнати цей факт. Кожна людина у своєму житті робить помилки, але далеко не всі їх визнають і за можливостю виправляють. Завдання людини — триматися шляху істини і життя, попри всі негаразди.Із самого початку юний і чистий Доріан Грей опинився між двома протилежними ідеями: «чистого мистецтва» художника Безіла та вченням лорда Генрі, який бачив мистецтво в самому собі. Але, на жаль, «митець власної душі» та «митець власного життя» не помічали душ інших людей, вони прогледіли й душу юного красеня. Учень заперечив теорії своїх наставників і як наслідок — у пізнанні життя став злочинцем, а для себе — власним душогубцем.Урешті-решт сам герой зрозумів, до чого доводить нехтування мораллю: «Смерть власної душі в живім тілі». Руйнівні сили, які впустив у свою душу Доріан Грей, знищили і його тіло. Тож коли він кинувся з ножем на портрет, то убив самого себе.У романі багато блискучих парадоксів: «Доброго впливу взагалі не існує», «Сумління — це страх», «Життя — це лише нервові волокна і клітини мозку» тощо. Але в порівнянні зі страшними змінами, що сталися на портреті, вони втрачають свою привабливість і стають марними. О. Уайльд, почавши із заперечення моралі в мистецтві, закінчив запереченням її заперечення. І в цьому теж полягає парадокс письменника. Він дійшов висновку про те, що саме мистецтво є найвищим людським сумлінням, непідкупним і незнищенним. Доріан покараний лише тоді, коли піднімає руку на прекрасне — на витвір мистецтва. Відомо, що мистецтво як втілення прекрасного є вічним, тому й гине герой, вчинки якого є аморальними й страшними.Фінал роману досить символічний. Портрет стає суворим суддею вчинків Дорі- ана Грея. Подальші зміни такі значні та страшні, що Грей більше не може бачити свій портрет і намагається позбавитися його. Та виявляється, що він знищує не власне зображення, а себе самого.Після смерті героя портрет знову став таким, як раніше, він неначе «відродився». Це є прекрасним свідченням того, що справжня краса існує поза теоріями. Тому портрет — один із головних персонажів роману. Він є магічним дзеркалом, що висвітлює сутність буття. Портрет, наче рентген, показав хворобу, знищив її та засяяв новими фарбами.О. Уайльд колись сказав: «Кожна людина бачить свої гріхи в Доріанових» ,тож ми можемо тільки вчитися на помилках героя,відчувати те що він,думати про наслідки та залишати в собі ті переживання героя,щоб надалі рости духовно та збагачуватися ,а не морально розкладатись

Бывает так , что иногда все в твоих руках. Ты не должен растеряться и быть посмешищем.
Возьмём к примеру Илью. Илья имеет лишний вес , и над ним издеваются в школе. Но ведь все в руках Ильи : он должен похудеть , дабы не быть посмешищем. Все в его руках...надо только захотеть.
Ещё один пример будет таков : тебя избрали в старосты отряда в лагере. Ты отвечаешь за то , что-бы был порядок. Все в твоих руках : если ты сделаешь все как сказала вожатая - ты получишь её увожение , а если ты устроишь вечеринку или будут посиделки в комнате у девочек ночью - то ты получишь уважение ребят. А если вожатая не узнает то она и нечего не заподозрит. Все в твоих руках.