Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
идея создания обращения к морю возникает у пушкина в момент отъезда из одессы в михайловское. в стихотворении «к морю» можно проследить обращение к образам поэмы поэта дж.н.г. байрона «паломничество чайльд-гарольда». его творчество было весьма значимо для пушкина, особенно в романтический период. есть еще один источник – элегия «море» в.а.жуковского. у пушкина море также представляет собой живой организм.
стихотворение «к морю» написано в 1824 г. это был переломный период для пушкина – период перехода от романтизма к реализму. оно завершает романтический период пушкинского творчества. главная тема стихотворения
основная тема – идея свободы. поэт развивает тему свободолюбивой личности, которая подобна морской стихии.
лирический герой, отправляясь в очередной раз в путь, прощается со своим временным приютом на берегу моря. шум волн, воспоминанья наталкивают его на философские раздумья. проблема стихотворения
проблема кроется в неспособности человека поступать согласно порывам своей души, повелеваться этой «стихии». многие стремления лирического героя разбиваются как волны о берег.
первая часть — это описание моря. вторая – размышления лирического героя, в конце – последние слова прощания. лирический герой
лирический герой пушкина одинок, он ищет утешения в звуках океана. он доверял все это время свои мысли морю. теперь они в последний раз общаются, и море отвечает ему своими « звуками». самого героя гнетет его земное существование. но, вспоминая о прошедшем, он все-таки обращается к будущему.
настроение печальное, но без апатии. можно его назвать возвышенной грустью. в начале можно заметить некие нотки отчаяния, но в конце герой спокоен. жанр – элегия. грустное раздумье, размышление о жизни, ее потерях, расставании и т.д. 15 строф. четверостишия и пятистишия. противопоставлены два образа – море и берег. море всегда находится в движении, берег же неподвижен и скучен для автора. также берег для поэта символ неволи, а море – свобода. лексика стихотворения
использованы высокая лексика («благо», «тиран», «почил», «властитель наших дум», «венец»), славянизмы («глас», «рыбарей», «брег», «вотще», «хладный»), а также общеупотребительная лексика.
поэтический синтаксис.
в стихотворении использованы эпитеты («волны голубые», «гордою красой», «путь беспечный»), сравнения («как друга ропот заунывный», «как бури шум»), перифразы («свободная стихия», «души предел желанный»), инверсия («у берегов остался я», «он духом создан был твоим»), бессоюзие («твои отзывы, глухие звуки, бездны глас»), риторические вопросы («о чем жалеть? », «куда бы ныне я путь беспечный устремил? »).
изобразительные средства иносказания.
в первой части синтаксис несложен — простые предложения, в составе которых есть сравнения, однородные члены, причастные обороты. в конце первой части уже есть сложные предложения, союзные сложносочиненные и бессоюзные.
в первой части присутствуют и ассонансы. во второй повторение шипящих звуков «ч», «ш», «щ», звонкого «р», протяжных гласных «о», «у». это попытка воспроизвести звуки шума моря. размер.
Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
идея создания обращения к морю возникает у пушкина в момент отъезда из одессы в михайловское. в стихотворении «к морю» можно проследить обращение к образам поэмы поэта дж.н.г. байрона «паломничество чайльд-гарольда». его творчество было весьма значимо для пушкина, особенно в романтический период. есть еще один источник – элегия «море» в.а.жуковского. у пушкина море также представляет собой живой организм.
стихотворение «к морю» написано в 1824 г. это был переломный период для пушкина – период перехода от романтизма к реализму. оно завершает романтический период пушкинского творчества. главная тема стихотворенияосновная тема – идея свободы. поэт развивает тему свободолюбивой личности, которая подобна морской стихии.
лирический герой, отправляясь в очередной раз в путь, прощается со своим временным приютом на берегу моря. шум волн, воспоминанья наталкивают его на философские раздумья. проблема стихотворенияпроблема кроется в неспособности человека поступать согласно порывам своей души, повелеваться этой «стихии». многие стремления лирического героя разбиваются как волны о берег.
первая часть — это описание моря. вторая – размышления лирического героя, в конце – последние слова прощания. лирический геройлирический герой пушкина одинок, он ищет утешения в звуках океана. он доверял все это время свои мысли морю. теперь они в последний раз общаются, и море отвечает ему своими « звуками». самого героя гнетет его земное существование. но, вспоминая о прошедшем, он все-таки обращается к будущему.
настроение печальное, но без апатии. можно его назвать возвышенной грустью. в начале можно заметить некие нотки отчаяния, но в конце герой спокоен. жанр – элегия. грустное раздумье, размышление о жизни, ее потерях, расставании и т.д. 15 строф. четверостишия и пятистишия. противопоставлены два образа – море и берег. море всегда находится в движении, берег же неподвижен и скучен для автора. также берег для поэта символ неволи, а море – свобода. лексика стихотворенияиспользованы высокая лексика («благо», «тиран», «почил», «властитель наших дум», «венец»), славянизмы («глас», «рыбарей», «брег», «вотще», «хладный»), а также общеупотребительная лексика.
поэтический синтаксис.в стихотворении использованы эпитеты («волны голубые», «гордою красой», «путь беспечный»), сравнения («как друга ропот заунывный», «как бури шум»), перифразы («свободная стихия», «души предел желанный»), инверсия («у берегов остался я», «он духом создан был твоим»), бессоюзие («твои отзывы, глухие звуки, бездны глас»), риторические вопросы («о чем жалеть? », «куда бы ныне я путь беспечный устремил? »).
изобразительные средства иносказания.в первой части синтаксис несложен — простые предложения, в составе которых есть сравнения, однородные члены, причастные обороты. в конце первой части уже есть сложные предложения, союзные сложносочиненные и бессоюзные.
в первой части присутствуют и ассонансы. во второй повторение шипящих звуков «ч», «ш», «щ», звонкого «р», протяжных гласных «о», «у». это попытка воспроизвести звуки шума моря. размер.четырехстопный ямб. ударения на четных слогах.
ритм и рифма. способы рифмовкирифмовка перекрестная