За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві. В юності у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його 4 роки. Але, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць.
Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році у Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів).«Як з тобою ми спознавалісь»
Иронизируя над своим героем, Гоголь явно выражает и
сочувствие "маленькому человеку", бесправному
и униженному.
Автор строит сюжет своей повести так, что образ героя,
сначала комический, приобретает трагическую окраску.
С одной стороны, автор подчёркивает, что герой
духовно и физически беден.
С другой стороны, он показал, что робкий и запуганный
"маленький" человек, доведённом до отчаяния
противостоять против жестокости,
несправедливости, произвола сильных мира сего
и бессердечия окружающих.
Никчемная жизнь Башмачкина завершается.
И только в завершении повести можно проследить
авторскую позицию: он толкает своего героя к возмездию.
Но это возмездие не под силу Башмачкину, его сможет
провести только его призрак.
Умерший Акакий Акакиевич становится мстителем и
срывает шинели с прохожих, а однажды ему
посчастливилось завладеть шинелью самого
"значительного лица"!
Гоголь внес в свою повесть одну очень важную черту.
Он столкнул "маленького человека" Акакия Акакиевича
Башмачкина с государственной машиной и
показал, насколько она враждебна его интересам.
У Гоголя сильнее, чем у Пушкина, звучат общественные,
социальные мотивы.
Если убрать финальную часть повести исчезнут и эти
социальные мотивы, останется один бес
"маленький человек".
Гоголь явно выражает сочувствие "маленькому человеку",
бесправному и униженному.
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві. В юності у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його 4 роки. Але, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць.
Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році у Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів).«Як з тобою ми спознавалісь»
Пісні Марусі Чурай
«Віють вітри»
«Ой не ходи, Грицю»
«Грицю, Грицю, до роботи»
«Сидить голуб на березі»
«Засвіт встали козаченьки»
«Котилися вози з гори»
«Ішов Милий Горонькою»