Одной из самых важных граней проблемы "отцов и детей" является благодарность. Благодарны ли дети своим родителям, любящим их, вырастившим их и воспитавшим? Тема благодарности поднята в повести А. С. Пушкина "Станционный смотритель". Трагедия отца, нежно любившего единственную дочь, предстает перед нами в этой повести. Конечно, Дуня не забыла своего отца, она любит его и чувствует свою вину перед ним, но все же то, что она уехала, оставив отца одного, оказалось для него большим ударом, настолько сильным, что он не смог его выдержать. Старый смотритель простил свою дочь, он не видит ее вины в происшедшем, он любит свою дочь настолько, что желает ей лучше умереть, чем пережить позор, который, возможно, ожидает и ее. И Дуня чувствует и благодарность, и вину перед отцом, она приезжает к нему, но уже не застает в живых. Лишь на могиле отца все ее чувства вырываются наружу. "Она легла здесь и лежала долго".
Цього літа за порадою вчителя світової літератури я прочитала невеличку за обсягом повість з дивними, аж занадто дитячими ілюстраціями. Проте текст виявився надзвичайно захоплюючим. «35 кіло надії» - дивовижно надихаюча книга. Вона показує читачам, що людина здатна змінити себе в кращий бік, якщо у нього є мета і сила волі, а головне - близькі, які в нього вірять і підтримують у всіх починаннях. Анна Гавальда своїм твором дає нам змогу поринути у світ дитини та через призму її почуттів і думок по-новому глянути на часом забуті речі. Грегуар Дюбоськ, юнак тринадцяти років, ненавидить школу. Проблема хлопця полягає в тому, що у нього зовсім не виходить вчитися. Розсіяного хлопчика двічі залишають на другий рік навчання в шостому класі, а в підсумку взагалі виключають. Лікар пояснюють особливість Грегуара тим, що у нього проблема з концентрацією уваги, а вчителі нарікають на те, що у молодого Дюбоск не голова, а решето. Втім, Грегуар і сам зізнається, що все, чого його намагаються навчити школі, для нього немов китайська грамота. Книга про проблеми в школі схвилювала практично кожного. Коли прийшла пора задуматися про своє майбутнє, Грегуар вирішує вступати до університету, де буде можливість працювати руками, майструвати, винаходити. Такий навчальний заклад є - університет Граншан, однак, щоб туди вступити, необхідна хороша успішність. У розпачі, Дюбоськ пише листа директору університету з проханням прийняти його. Дивно, але директор відповідає позитивно, тільки за умови, якщо Грегуар здасть вступний іспит. Ця книга вчить любити працю і навчання, поважати і любити старших і рідних. Також я зрозуміла, що не можна всіх оцінювати однаково, адже кожна людина-індивідуальність. Мені дуже сподобалася книга «35 кіло надії» і я раджу всім її прочитати.
