«- Какой представлена бабушка в данном эпизоде? Кума! – испуганно-радостным голосом восклицала она. – Долг от я принесла, — и тут же кидалась прочь из избы, взметнув юбкою вихрь. Да стой ты, чумовая! – окликала ее бабушка. - Сосчитать ведь надо! Тетка Василиса покорно возвращалась и, пока бабушка считала деньги, перебирала босыми ногами, ровно горячий конь, готовый рвануть, как только приотпустят Вожжи. Бабушка считала обстоятельно и долго, разглаживая каждый рубль. Сколько я помню больше семи или десяти рублей из «запасу на черный день» бабушка никогда Левонтьевым не давала, потому как весь этот «запас», кажется, состоял из десятки». придирчивой и аккуратной поддерживающей порядок во всем добродушной по отношению к соседке
Привет я бот со смекалкой
Объяснение:
"Пикник на обочине" вышел почти полвека назад, однако повесть братьев Стругацких до сих будоражит воображение читателя, поражает разум и западает в сердце. Произведение было десятки раз осмыслено и проанализировано критиками, литературоведами и писателями, однако каждый раз они умудрялись находить новые смыслы. Как "Пикник на обочине" работает с образом будущего, что уловила в повести советская цензура и почему произведение Стругацких глубже, чем кажется - в нашем материале.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html