Протягом тривалого часу вважалося, що Троянська війна й сама Троя — це вигадка. Цьому, зокрема, сприяло й те, що в Іліаді й Одіссеї є два світи — реальний та ірреальний (світ людей і світ богів). Лише завдяки розкопкам Генріха Шлімана було доведено, що Троя існувала. Після цього безліч дослідників почало шукати, що в «Іліаді» правда, а що — вигадка. Значного успіху в цьому вдалося досягти Майклу Вентрісу, який разом з Джоном Чедвіком дешифрував лінійне письмо Б.
Виділяють 9 основних археологічних шарів Трої. Зруйнування Трої, описане в «Іліаді», відбулося, на думку сучасних дослідників, приблизно 1260 року до н. е. ахейцями (тобто представниками Крито-мікенської цивілізації) і належить до періоду Трої-VII. Загалом Троянська війна не є унікальним явищем. Це частина загальної катастрофи бронзової доби, щодо причин якої є різні теорії. На той час Троя контролювала шлях з Причорномор'я в Середземномор'я, і тому не випадково стала мішенню. Згідно з сучасними дослідженнями, Троя була зруйнована неодноразово, і один або ж декілька військових походів (можливо, найбільший і найуспішніший), який закінчився спаленням Трої і ліг в основу героїчних оповідань, які міфологізувалися, були пов'язані одне з одним і зрештою стали основою для написання «Іліади».
Коли згадується Троянська війна, про яку йде мова в "Іліаді" і, на думку деяких літературознавців, в інших епічних поемах ("Кіпрії", "Ефіопіда", "Мала Іліада", "Загибель Іліона"), що не збереглися до нашого часу, то часто кажуть, ніби це була війна греків (еллінів) проти троянців. Насправді ж, це не так. В "Іліаді" елліни (греки) - це лише жителі Фтіотиди у Фессалії, Північній Греції, а їхня країна - Еллада (за назвою давнього міста) - це держава Пелея і Ахіллеса. Отже, у Троянській війні, з одного боку, виступали ахейці (ахеї, ахеяни), або панахеї, аргеї, данаї, а з іншого - троянці, або дардани, дарданії, дарданіони та велика кількість їхнії союзників - пелагси, фракійці, кікони, пеони, пафлагони, галізони, місійці, фрігійці, меони (лідійці), карійці, лікійці, тобто племена, що на час творення "Іліади" жили на північ від континентальної Греції та на північному заході й заході Малої Азії. В "Іліаді" ахейці й троянці розмовляють однією мовою (староахейським діалектом грецької мови) і шанують тих самих богів (тут яскравий анахронізм, бо в мікенську епоху шанували ще не всіх олімпійських богів).
Новосибирский писатель Виталий Сероклинов решил восьмикласснице: написал за девочку сочинение по собственному рассказу. Однако его "школьное творение" учителя оценили лишь… на тройку. Причем с комментарием: "Автор писал совсем о другом".
- Год назад я случайно наткнулся на информацию, что один из моих первых рассказов "Пряники" выбрали для школьной олимпиады по литературе, причем в Москве и Санкт-Петербурге, - рассказывает Виталий Сероклинов. - Мне стало интересно, я нашел задание на одном из школьных интернет-форумов. Оказалось, что фамилия Сероклинов вклинилась между Сашей Черным и Лермонтовым. Конечно, приятно. Хотя думаю, мое творчество выбрали ради удобства: все мои рассказы, включая "Пряники", - это истории на полторы странички. Ученик может быстренько прочитать целое произведение и проанализировать его
Протягом тривалого часу вважалося, що Троянська війна й сама Троя — це вигадка. Цьому, зокрема, сприяло й те, що в Іліаді й Одіссеї є два світи — реальний та ірреальний (світ людей і світ богів). Лише завдяки розкопкам Генріха Шлімана було доведено, що Троя існувала. Після цього безліч дослідників почало шукати, що в «Іліаді» правда, а що — вигадка. Значного успіху в цьому вдалося досягти Майклу Вентрісу, який разом з Джоном Чедвіком дешифрував лінійне письмо Б.
Виділяють 9 основних археологічних шарів Трої. Зруйнування Трої, описане в «Іліаді», відбулося, на думку сучасних дослідників, приблизно 1260 року до н. е. ахейцями (тобто представниками Крито-мікенської цивілізації) і належить до періоду Трої-VII. Загалом Троянська війна не є унікальним явищем. Це частина загальної катастрофи бронзової доби, щодо причин якої є різні теорії. На той час Троя контролювала шлях з Причорномор'я в Середземномор'я, і тому не випадково стала мішенню. Згідно з сучасними дослідженнями, Троя була зруйнована неодноразово, і один або ж декілька військових походів (можливо, найбільший і найуспішніший), який закінчився спаленням Трої і ліг в основу героїчних оповідань, які міфологізувалися, були пов'язані одне з одним і зрештою стали основою для написання «Іліади».
Коли згадується Троянська війна, про яку йде мова в "Іліаді" і, на думку деяких літературознавців, в інших епічних поемах ("Кіпрії", "Ефіопіда", "Мала Іліада", "Загибель Іліона"), що не збереглися до нашого часу, то часто кажуть, ніби це була війна греків (еллінів) проти троянців. Насправді ж, це не так. В "Іліаді" елліни (греки) - це лише жителі Фтіотиди у Фессалії, Північній Греції, а їхня країна - Еллада (за назвою давнього міста) - це держава Пелея і Ахіллеса. Отже, у Троянській війні, з одного боку, виступали ахейці (ахеї, ахеяни), або панахеї, аргеї, данаї, а з іншого - троянці, або дардани, дарданії, дарданіони та велика кількість їхнії союзників - пелагси, фракійці, кікони, пеони, пафлагони, галізони, місійці, фрігійці, меони (лідійці), карійці, лікійці, тобто племена, що на час творення "Іліади" жили на північ від континентальної Греції та на північному заході й заході Малої Азії. В "Іліаді" ахейці й троянці розмовляють однією мовою (староахейським діалектом грецької мови) і шанують тих самих богів (тут яскравий анахронізм, бо в мікенську епоху шанували ще не всіх олімпійських богів).
Объяснение:
Новосибирский писатель Виталий Сероклинов решил восьмикласснице: написал за девочку сочинение по собственному рассказу. Однако его "школьное творение" учителя оценили лишь… на тройку. Причем с комментарием: "Автор писал совсем о другом".
- Год назад я случайно наткнулся на информацию, что один из моих первых рассказов "Пряники" выбрали для школьной олимпиады по литературе, причем в Москве и Санкт-Петербурге, - рассказывает Виталий Сероклинов. - Мне стало интересно, я нашел задание на одном из школьных интернет-форумов. Оказалось, что фамилия Сероклинов вклинилась между Сашей Черным и Лермонтовым. Конечно, приятно. Хотя думаю, мое творчество выбрали ради удобства: все мои рассказы, включая "Пряники", - это истории на полторы странички. Ученик может быстренько прочитать целое произведение и проанализировать его