Какую позицию занимает Воланд по отношению к проблеме добра и зла?
В чём смысл финальных сцен романа, когда сгорают дом Грибоедова, магазин и нехорошая квартира?
В чём смысл эпиграфа к роману? В какой степени он может быть отнесён на счёт Воланда и его свиты?
Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором "Фах")
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
Шарик и Шариков оказались хитрыми, но легко внушаемыми «личностями».
Однако имелись и различия. И конечно Булгаков постарался их выразить с самого начала, и показал их, как только пес по кличке Шарик появился в доме у профессора Преображенского.
Шарик был раненный и побитый не только жизнью, но и людьми. Живое существо привыкло от окружающих видеть только агрессию и иногда отвечать тем же. Когда-то брошенный, исхудавший от голода пес, был морально раздавленный и уставший от творившегося вокруг хаоса. Пес уже не надеялся выжить и готовился к верной гибели…
Именно с таким настроением бродячий пес, попадает в квартиру к Преображенскому. Животное не верит своему счастью. Оно вновь благодарно судьбе, своей бабке, которая, по его мнению «согрешила с водолазом» и доброму профессору, исцелившему Шарика после сильнейшего ожога.
Все свои «проступки» в квартире пес совершал из-за страха. Обороняясь, однажды он укусил доктора Борменталя. Так же из-за боязни боли он долгое время не давался никому в руки, при этом шарахаясь и ломая вещи.
После перенесенной операции Шарик стал стремительно меняться не только внешне, но и внутренне, превращаться в Шарикова. В результате всех «мутаций» получился полноценный человек, со всеми вытекающими последствиями.
По натуре Шариков был наглый, самоуверенный, жадный и похотливый тип. Он не был благодарен профессору за », а даже наоборот угрожал Преображенскому «расправой». Полиграф при каждом удобном случае пытался доказать свою «значимость». Под влиянием пролетария Швондера, всячески досаждал профессору, учинял скандалы, дебоширил, пытался устанавливать свои законы. Однако в эти моменты доктор Борменталь спешил к Преображенскому на , и ставил Шарикова на место.