468. Запишите, обозначая орфограммы «Буквы ьиъ разделитель-
ные» и «Мягкий знак для обозначения мягкости согласных».
1. И вот мгновенно исчез взъерошенный образ: перья лег-
ли рядком, красивая небольшая птица облетела комнату.
2. «У нас Гость!»
весело улыбаясь, сказала соседка.
3. С третьего дня свободы Гуль установил для себя такой ре-
жим: утром он сидел на трубе дома, махая крыльями и требуя
пищу. 4. Разумеется, я исполнял° его просьбу.7 5. Я стал
меньше бывать с ним. 6. Немедленно я понёс его за двор, на
пустырь3. 7. Большей частью Гуль сидит у меня на плече,
иногда на ветке дерева.
ОПТ
Увага до внутрішнього світу людини, велике співчуття до знедолених і скривджених, викриття війн і несправедливості усе це хвилювало поета Ду Ф.У (друге ім'я ІДзимсй). Він став видатним ліриком разом із своїм геніальним сучасником Лі Бо. Поетів пов’язували дружні стосунки, і хоча кожен із них ішов своїм шляхом, вони поважно ставилися до здобутків один одного.
Ду Фу народився 712 р. в окрузі Гун провінції Хенань у сім’ї чиновника, був нащадком старовинного китайського роду. Серед його предків — військові, державні діячі, митці. Його дід, Ду Шеиь-ян, був одним із найшаиованіших у VII ст. придворних поетів. Але коли на світ з'явився Ду Фу, від колишньої слави й багатства родини залишилися тільки легенди, тому він мусив починати своє життя в злиднях і поневіряннях.
Ду Фу змалку мріяв про теплу домівку й благополуччя, та його мріям не судилося здійснитися. Про його життя до 40 років відомо дуже мало. Він багато мандрував країною разом із своїми друзями Лі Бо й Гао ПІі. Це був період пошуків самого себе. За свідченням сучасників, Ду Фу був надзвичайно здібним, проте чомусь не склав Іспити па посаду державного чиновника. І все ж таки він не втратив віри у власні сили.
ные» и «Мягкий знак для обозначения мягкости согласных».
1. И вот мгновенно исчез взъерошенный образ: перья лег-
ли рядком, красивая небольшая птица облетела комнату.
2. «У нас Гость!»
весело улыбаясь, сказала соседка.
3. С третьего дня свободы Гуль установил для себя такой ре-
жим: утром он сидел на трубе дома, махая крыльями и требуя
пищу. 4. Разумеется, я исполнял° его просьбу.7 5. Я стал
меньше бывать с ним. 6. Немедленно я понёс его за двор, на
пустырь3. 7. Большей частью Гуль сидит у меня на плече,
иногда на ветке дерева.
ОПТ
Увага до внутрішнього світу людини, велике співчуття до знедолених і скривджених, викриття війн і несправедливості усе це хвилювало поета Ду Ф.У (друге ім'я ІДзимсй). Він став видатним ліриком разом із своїм геніальним сучасником Лі Бо. Поетів пов’язували дружні стосунки, і хоча кожен із них ішов своїм шляхом, вони поважно ставилися до здобутків один одного.
Ду Фу народився 712 р. в окрузі Гун провінції Хенань у сім’ї чиновника, був нащадком старовинного китайського роду. Серед його предків — військові, державні діячі, митці. Його дід, Ду Шеиь-ян, був одним із найшаиованіших у VII ст. придворних поетів. Але коли на світ з'явився Ду Фу, від колишньої слави й багатства родини залишилися тільки легенди, тому він мусив починати своє життя в злиднях і поневіряннях.
Ду Фу змалку мріяв про теплу домівку й благополуччя, та його мріям не судилося здійснитися. Про його життя до 40 років відомо дуже мало. Він багато мандрував країною разом із своїми друзями Лі Бо й Гао ПІі. Це був період пошуків самого себе. За свідченням сучасників, Ду Фу був надзвичайно здібним, проте чомусь не склав Іспити па посаду державного чиновника. І все ж таки він не втратив віри у власні сили.