Какую роль в любовных песнях играет прием параллелизма? как в песне "мимо садику, мимо виноградного…" ведется повествование? какую роль в любовных песнях играют повторы? ! 47б
В сказке о Синбаде-мореходе на первом месте стоит не волшебство, а путешествие. "Путешествия Синдбада-морехода" относятся к рассказам египетского происхождения, в сюжете которых использован древнеегипетский фольклор. В основе произведения - реальные истории из жизни мореплавателей, образцы античной поэзии, а так же персидские и индийские волшебные сказки. В каждом из семи путешествий Синдбада подстерегают бесконечные опасности, он должен надеяться лишь на собственную находчивость и стечение обстоятельств в борьбе со стихиями и пиратами. Нo Синдбад верит в свою судьбу и поэтому решается на самые рискованные предприятия. Сколько бы опасностей ни стояло на пути - знаменитый Синдбад-Мореход преодолеет их всех, чтобы достичь задуманного. Судьба все время испытывает силу воли, храбрость и удачу легендарного героя Востока на прочность. Рассказ ведется от имени Шахерезады. В русской же сказке на лервом месте стоит волшебство, с героями происходят удивительные превращения‚ чудеса. Русская сказка носит воспитательный характер. Основной ее посыл - в сказке ложь, да в ней намек...
Усім подобаються люди турботливі, уважні, здатні до словом, і ділом. Звідки ж тоді береться байдужість до всіх і до всього: до близьких, до колег, до своєї справи, та й до самого життя? Мені здається, багато що починається зі звичайного егоїзму. Власне «я» стає понад усе. Може, зараз час такий? Мені ні з чим порівнювати. Але бабуся часто каже, що раніше люди були довірливіші, уважніші, частіше допомагали одне одному. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, до ншому — відбереш у себе. Деякі так і чинять. Знаю одного відмінника. Справжнього. Краще за всіх на науках знається. Але ніколи нікому не допоміг, навіть своїм друзям. На будь-яке прохання знайде якусь відмовку. Ще б пак: так він один-єдиний отримає дванадцять балів, він один буде лідером, а якщо до товаришу — дивишся, і той виб'ється в перші учні. Мабуть, справа все ж таки не в часі. Егоїсти були завжди. І навіть дуже хороша людина може пригадати щось, за що їй згодом було соромно. Однокласник хворіє вже цілий місяць, а його ніхто не провідає, не поцікавиться, як він себе почуває і що з ним. Учитель просить до з генеральним прибиранням класу — нашого ж таки класу, — а деякі намагаються непомітно втекти. Мама повертається додому стомлена, а нам все ніколи їй до бо ми поспішаємо на прогулянку з приятелем. Ось з такої «маленької» байдужості починається байдужість велика, більш серйозна, яка переростає у холодний, бездушний розрахунок у стосунках з будь-якою людиною, у бажання вбачати в усьому джерело матеріальних благ. Іноді за цим настає і байдужість до самого себе, до всього життя. Ніщо не тішить серце, все навколо робиться якимось нецікавим. Втрачається смак життя. Може розвинутися депресія. Я хочу сказати такій людині: поглянь навколо себе! У житті так багато хороших людей! А скільки їх потребує твоєї до турботи! Навіть просто твоєї уваги. Якщо ти не будеш байдужим, життя так чи інакше обернеться до тебе світлим боком! Однак хороші вчинки робляться не з розрахунку, а за покликом душі.
Сколько бы опасностей ни стояло на пути - знаменитый Синдбад-Мореход преодолеет их всех, чтобы достичь задуманного. Судьба все время испытывает силу воли, храбрость и удачу легендарного героя Востока на прочность.
Рассказ ведется от имени Шахерезады. В русской же сказке на лервом месте стоит волшебство, с героями происходят удивительные превращения‚ чудеса. Русская сказка носит воспитательный характер. Основной ее посыл - в сказке ложь, да в ней намек...
Усім подобаються люди турботливі, уважні, здатні до словом, і ділом. Звідки ж тоді береться байдужість до всіх і до всього: до близьких, до колег, до своєї справи, та й до самого життя?
Мені здається, багато що починається зі звичайного егоїзму. Власне «я» стає понад усе. Може, зараз час такий? Мені ні з чим порівнювати. Але бабуся часто каже, що раніше люди були довірливіші, уважніші, частіше допомагали одне одному. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, до ншому — відбереш у себе.
Деякі так і чинять. Знаю одного відмінника. Справжнього. Краще за всіх на науках знається. Але ніколи нікому не допоміг, навіть своїм друзям. На будь-яке прохання знайде якусь відмовку. Ще б пак: так він один-єдиний отримає дванадцять балів, він один буде лідером, а якщо до товаришу — дивишся, і той виб'ється в перші учні.
Мабуть, справа все ж таки не в часі. Егоїсти були завжди. І навіть дуже хороша людина може пригадати щось, за що їй згодом було соромно. Однокласник хворіє вже цілий місяць, а його ніхто не провідає, не поцікавиться, як він себе почуває і що з ним. Учитель просить до з генеральним прибиранням класу — нашого ж таки класу, — а деякі намагаються непомітно втекти. Мама повертається додому стомлена, а нам все ніколи їй до бо ми поспішаємо на прогулянку з приятелем.
Ось з такої «маленької» байдужості починається байдужість велика, більш серйозна, яка переростає у холодний, бездушний розрахунок у стосунках з будь-якою людиною, у бажання вбачати в усьому джерело матеріальних благ.
Іноді за цим настає і байдужість до самого себе, до всього життя. Ніщо не тішить серце, все навколо робиться якимось нецікавим. Втрачається смак життя. Може розвинутися депресія. Я хочу сказати такій людині: поглянь навколо себе! У житті так багато хороших людей! А скільки їх потребує твоєї до турботи! Навіть просто твоєї уваги. Якщо ти не будеш байдужим, життя так чи інакше обернеться до тебе світлим боком! Однак хороші вчинки робляться не з розрахунку, а за покликом душі.