Кчему призывает н.а.некрасов в стихотворении «железная дорога»? жить за чужой счёт уважать труд мужика, жить своим трудом презирать народ жестоко эксплуатировать простой народ один вариант ответа. выберите главных героев рассказа «бежин луг» взрослые крепостные крестьяне автор, который повествует о событиях крестьянские дети помещики один вариант ответа
Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Краткое содержание:
Девочка Валентинка теряет своих родных, их убивают немцы.
Валентина попадает в семью к женщине Даше, у которой и своих трое детей, но она решает приютить и сироту. Не складывалась жизнь Валентины в этой семье, для нее все в диковинку - в деревне едят без приборов, совсем по-другому принимают баню, нет таких игрушек, которые были у девочки раньше. Валентина постоянно вспоминает свою маму и вздрагивает каждый раз, когда слышит какой-то шум. Да и отношения с детьми Дарьи складываются не очень, они часто над ней подшучивают, дразнят ее городской, а в отсутствие Дарьи даже покрикивают.
Дарья пишет письмо своему мужу, который на фронте и рассказывает о девочке. Муж одобряет поступок жены и теперь каждый раз в письмах интересуется как там Валентина.
Валентинка дарит букет подснежников Дарье и называет ее мамой.