Алёша очень добрый, скромный, трудолюбивый мальчик. Он очень любит Чернушку и защищает её! Если ты читала этот рассказ, то ты знаешь что он чёрную курицу Чернушку от кухарки, которая хотела её поймать и зарезать, он пожертвовал своей самой дорогой вещи которая дала ему бабушка. Но когда Чернушка (подземный житель) познакомила его с Королём, тот дал ему конопляное семечко, которое могло сделать так, чтобы Алёша мог рассказать уроки не уча. После этого случая Алёша стал ленивым, не послушным, плохим мальчиком. Но в конце рассказа он все равно становится таким же добрым, скромным, трудолюбивым мальчиком. Вывод: Алёша очень добрый скромный и послушный мальчик!
Для всіх нас природні і звичайні поняття Петербург Пушкіна, Петербург Гоголя, Достоєвського, Блока, Ахматової... Петербургом просочена література: він такий неповторно красивий, такий значний, що просто не міг не ввійти у творчість художників, письменників, поетів. Петербург не тільки одухотворений, він живий. У кожного з нас він свій, неповторний і єдиний. Міста — як люди. До Петербурга так і ставляться — як до живої істоти. Хтось любить його і вважає прекрасним, для когось він чужий і бездушний... Для Достоєвського Петербург — «найзловмисніше і відворотне місто в світі». Вустами героїв Достоєвський передає своє ставлення до нього: «...справжнє нещастя живе в Петербурзі», «...це місто напівбожевільних... Рідко де знайдеться стільки похмурих, різких і дивних впливів на душу людини, як у Петербурзі...» І все-таки Достоєвський дуже любив Петербург. Це місто його молодості, його народження як письменника, його запаморочливих успіхів, трагічних переживань і втрат. Він необхідний йому для творчості: часто Петербург ставав джерелом його натхнення. Але він, так само, як його герої, почуває себе в цьому місті неприкаяним.
Для всіх нас природні і звичайні поняття Петербург Пушкіна, Петербург Гоголя, Достоєвського, Блока, Ахматової... Петербургом просочена література: він такий неповторно красивий, такий значний, що просто не міг не ввійти у творчість художників, письменників, поетів. Петербург не тільки одухотворений, він живий. У кожного з нас він свій, неповторний і єдиний. Міста — як люди. До Петербурга так і ставляться — як до живої істоти. Хтось любить його і вважає прекрасним, для когось він чужий і бездушний... Для Достоєвського Петербург — «найзловмисніше і відворотне місто в світі». Вустами героїв Достоєвський передає своє ставлення до нього: «...справжнє нещастя живе в Петербурзі», «...це місто напівбожевільних... Рідко де знайдеться стільки похмурих, різких і дивних впливів на душу людини, як у Петербурзі...» І все-таки Достоєвський дуже любив Петербург. Це місто його молодості, його народження як письменника, його запаморочливих успіхів, трагічних переживань і втрат. Він необхідний йому для творчості: часто Петербург ставав джерелом його натхнення. Але він, так само, як його герої, почуває себе в цьому місті неприкаяним.
Объяснение:
о