Федоту 32 года, но он всегда чувствовал себя гораздо старше. За глаза его называют «пеньком замшелым», «стариком». Коренастый, крепкий мужик. Чувствовался в нем стержень и характер. Еще пацаненком, в 14-ти летнем возрасте ему пришлось рано повзрослеть. Он остается единственным кормильцем, добытчиком и поильцем в семье после смерти отца. Пахал без продыху. Лишь к 20-ти годам парень узнает, что людям положены выходные.
Необразованный. Не мог похвастаться Федот дипломом о высшем образовании. Он даже среднего не получил в свои годы. Неполные четыре класса начальной школы. Читать, писать и считать научили и ладно. Он бы дальше пошел учиться, но трагическая смерть отца нарушила планы на дальнейшую учебу.
Как все парни его возраста, Федот идет в армию. После армии остается служить дальше. Окончив полковую школу, получает звание старшины.
Немногословный. Васков не отличался разговорчивостью. Все больше молчал, да слушал. «…В запасе двадцать слов, да и те из уставов…»
Строгий и сдержанный. Федот не позволял себе расслабляться. У него все было четко, по пунктикам распределено, что можно, а что нет. Дисциплина, прежде всего. Никаких вольностей. Под его командованием были молодые парни, но их постоянные пьянки и гулянки надоели командиру. Он обращается к начальству с заменить отряд на более стоящих бойцов. Вскоре после этого под его командование попадает отряд, состоящий из одних девчат. Отправляясь с ними в лес на задание, его характер меняется. В нем отцовские чувства к каждому своему бойцу. Он сочувствует и искренне переживает за них.
Внимательный и заботливый. За внешней неприступностью и суровым нравом скрывался добрый и отзывчивый человек. Он интересовался личной жизнью бойцов, их проблемами. Всегда мог поддержать и приободрить, если они падали духом и теряли веру в лучшее.
Вся жизнь идет по уставу, за десять лет он дослужился до звания старшины. Служба на разъезде была несложная, и бойцы быстро расхолаживались. Они начинали попивать самогон и доставляли много хлопот Васкову. Он жаловался начальству и прислать непьющих. Начальство вняло его мольбам и прислало в его распоряжение девушек-зенитчиц. Со временем они стали для него близкими людьми. После войны он будет приезжать в эти места и вспоминать их поименно.
ответ:Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою слабкістю і висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів, що досить часто сьогодні й відбувається. Саме з цієї причини в Україні виникають суперечки з приводу того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих чи інших осіб (як-от: І. Мазепу, С. Бандеру, Р. Шухевича) національними героями, чи доцільно знищувати пам’ятники комуністичних діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є наслідком незнання громадянами нашої країни історичних фактів, яке робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.
Сьогодні українські освітяни та науковці приділяють велику увагу «історичній освіченості» молоді, запроваджують у навчальних закладах спеціальні курси, організовують заходи, спрямовані на виявлення рівня знань про історичні події, відгомін яких викликає резонанс у сучасному суспільстві. Головна мета історичної освіти полягає у «навчанні вчитися» на помилках своєї країни, адже лише вміння усвідомлювати й аналізувати історичні помилки до запобігти їх повторенню. Саме це, на мою думку, є однією з головних передумов успішної розбудови нашої держави.
Федоту 32 года, но он всегда чувствовал себя гораздо старше. За глаза его называют «пеньком замшелым», «стариком». Коренастый, крепкий мужик. Чувствовался в нем стержень и характер. Еще пацаненком, в 14-ти летнем возрасте ему пришлось рано повзрослеть. Он остается единственным кормильцем, добытчиком и поильцем в семье после смерти отца. Пахал без продыху. Лишь к 20-ти годам парень узнает, что людям положены выходные.
Необразованный. Не мог похвастаться Федот дипломом о высшем образовании. Он даже среднего не получил в свои годы. Неполные четыре класса начальной школы. Читать, писать и считать научили и ладно. Он бы дальше пошел учиться, но трагическая смерть отца нарушила планы на дальнейшую учебу.
Как все парни его возраста, Федот идет в армию. После армии остается служить дальше. Окончив полковую школу, получает звание старшины.
Немногословный. Васков не отличался разговорчивостью. Все больше молчал, да слушал. «…В запасе двадцать слов, да и те из уставов…»
Строгий и сдержанный. Федот не позволял себе расслабляться. У него все было четко, по пунктикам распределено, что можно, а что нет. Дисциплина, прежде всего. Никаких вольностей. Под его командованием были молодые парни, но их постоянные пьянки и гулянки надоели командиру. Он обращается к начальству с заменить отряд на более стоящих бойцов. Вскоре после этого под его командование попадает отряд, состоящий из одних девчат. Отправляясь с ними в лес на задание, его характер меняется. В нем отцовские чувства к каждому своему бойцу. Он сочувствует и искренне переживает за них.
Внимательный и заботливый. За внешней неприступностью и суровым нравом скрывался добрый и отзывчивый человек. Он интересовался личной жизнью бойцов, их проблемами. Всегда мог поддержать и приободрить, если они падали духом и теряли веру в лучшее.
Вся жизнь идет по уставу, за десять лет он дослужился до звания старшины. Служба на разъезде была несложная, и бойцы быстро расхолаживались. Они начинали попивать самогон и доставляли много хлопот Васкову. Он жаловался начальству и прислать непьющих. Начальство вняло его мольбам и прислало в его распоряжение девушек-зенитчиц. Со временем они стали для него близкими людьми. После войны он будет приезжать в эти места и вспоминать их поименно.
ответ:Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою слабкістю і висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів, що досить часто сьогодні й відбувається. Саме з цієї причини в Україні виникають суперечки з приводу того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих чи інших осіб (як-от: І. Мазепу, С. Бандеру, Р. Шухевича) національними героями, чи доцільно знищувати пам’ятники комуністичних діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є наслідком незнання громадянами нашої країни історичних фактів, яке робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.
Сьогодні українські освітяни та науковці приділяють велику увагу «історичній освіченості» молоді, запроваджують у навчальних закладах спеціальні курси, організовують заходи, спрямовані на виявлення рівня знань про історичні події, відгомін яких викликає резонанс у сучасному суспільстві. Головна мета історичної освіти полягає у «навчанні вчитися» на помилках своєї країни, адже лише вміння усвідомлювати й аналізувати історичні помилки до запобігти їх повторенню. Саме це, на мою думку, є однією з головних передумов успішної розбудови нашої держави.
вибач якщо неправильно:)
Объяснение: