Коли милым назову - не соскучишься.
превеликою слыву - поцелуйщицей.
коль по улице плыву - бабы морщатся:
плясовницею слыву, да притворщицей.
а немилый кто взойдет, да придвинется -
подивится весь народ - что за схимница.
филин ухнет - черный кот ощетинится,
будешь помнить целый год - чернокнижницу.
хорошо, коль из ружья метко целятся,
хорошо, коли братья верно делятся,
коли сокол в мужья метит -
плясовница только я, да свирельница.
коль похожа на жену - где повойник мой?
коль похожа на вдову - где покойник мой?
коли суженого жду - где бессонница?
царь-девицею живу, беззаконницей!
какие тропы здесь и приёмы скажите
Новаторство Пушкина проявилось в том, что он сделал эту тему одной из ведущих в своем творчестве. Именно чтобы подчеркнуть божественное начало настоящего поэта, Пушкин использует в этом произведении возвышенную лексику, библейские образы’. Первым двустишием автор нагнетает мрачную атмосферу, одновременно подчеркивая избранность поэта не от рождения, а за реальные дела; необходимость пройти процесс самоочищения до встречи с ангелом. Серафима же отделяет от будущего пророка то, что засело слишком глубоко, — накипь мирской суеты, предрассудки окружающей жизни — и наделяет его поистине божественной силой «глаголом жечь сердца людей».
Объяснение:
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Объяснение:
Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.