"Конь с розовой гривой" Астафьев.
1. Произведение основано на реальных событиях детства писателя, поэтому в нём можно узнать некоторые факты биографии Астафьева. Выпишите 3-5 фактов.
2. Дайте краткую характеристику ( цитата+ пояснение) описанию дома Левонтия, семье Левонтия, особенно детям. ответьте на во почему главного героя так тянуло к семье Левонтия?

Пам'ятаю, як збентежила мене новела гр. тютюнника "климко". було таке вiдчуття, нiби я сам весь час знаходився поруч з головним героєм, страждав i радiв разом iз ним, переживав та вперто йшов до поставленоi мети. я бачив нашу украiну у страшнi часи воєнного лихолiття i пишався спiввiтчизниками, душi яких не затьмарили хмари нiмецькоi окупацii.нi, я зовсiм не заперечую значення iсторичноi науки, але завдяки таланту письменника минуле мого краю вiдкрилося менi виразно i болюче. подii твору зворушили мою душу, багато чому навчили, а головне - наповнили гордiстю за причетнiсть до народу, горде iм'я якому - украiнець.у цьому i полягає головне завдання лiтератури: показати життя, дiйснiсть у формi художнього вiдбитку, але вiдбитку такого, який сам являє собою життя. художня лiтература - це пiдручник життя, який дає нам iсторичнi знання, формує свiтогляд, впливає на морально-естетичне самовдосконалення. у загальнонародному значеннi твори художньоi лiтератури є тим невичерпним джерелом, яке живить громадянську та суспiльну свiдомiсть, збуджує соцiальну активнiсть i сприяє всебiчному вихованню читачiв.вiдкриваючи нову художню книгу, ми ще не знаємо нi ii змiсту, нi головних героiв. та прочитавши цей твiр, нiби пiднiмаємося ще на одну сходинку знань, мудростi, досвiду i вдосконалення власноi душi. я впевнений, що людство не могло б прогресивно розвиватися, якби не iснувало художньоi лiтератури. кращi твори, вiдбиваючи дiйснiсть народу у ii зв'язку з минулим, тим самим окреслюють загальний поступ вiд сучасного до майбутнього.життя, яке мiститься у творi, як мiнiкосмос, вiдбиває i виявляє в собi всесвiт, повноту людського життя i всю цiлiснiсть буття.

Главным героем я как раз считаю Константина. Человека, который добивался свободы для невинно осужденного, который говорил: "Что лучше — свободный слепой человек или зрячий, но невинно заключенный?", который "был ожесточен против роковых сил, случайно и равнодушно уничтожающих человека". Он говорил: "Я решил не сдаваться, потому что чувствовал в себе нечто такое, чего не могло быть во внешних силах природы и в нашей судьбе, — я чувствовал свою особенность человека. И я пришел в ожесточение и решил воспротивиться, сам еще не зная, как это нужно сделать". 
    Вот ради чего был написан этот рассказ. Человек — дитя природы, но никакой жизненный процесс не может осудить его, а человек человека —может. Растоптать, уничтожить, лишить свободы. Вовремя подвернувшиеся обстоятельства складываются в факты и "сокрушают избранных, возвышенных людей". Так быть не должно, бороться против обстоятельств нет смысла, а против несправедливости нужно бороться всегда!